Вальниця
Вальни́ця (заст. підши́пник) — технічний пристрій, призначений для підтримування вала, закріплений на осі чи іншій конструкції у зафіксованому розташунку, що забезпечує обертання, хитання чи гойдання або лінійне переміщення з найменшим опором, а також для сприйняття й передавання навантаження на інші частини конструкції.
| Вальниця | |
 | |
 Вальниця у Вікісховищі |
Термінологія
.png)
1. Зовнішнє кільце;
2. Тіло кочення;
3. Сепаратор;
4. Канавка;
5. Внутрішнє кільце.
Згідно зі Словарем української мови Б. Д. Грінченка, в XIX столітті валницею називали опору для вала млина[1]. У «Словнику техничноїтермінології» М. і Л. Дарморосів 1926 р. валниця вже використане для перекладу рос. подшипник[2], а «Словник технічної термінології» під редакцією І. Шелудька іТ. Садовського 1928 року теж використовує цей термін, наводячи його в сучасній формі вальниця[3].
До 2003 року у конструкторській документації використовувався термін «підшипник», який було визначено як недопустимий у ДСТУ 3321-2003[4]. З огляду на це дублетний термін підшипник є застарілим. Тому використовують термін вальниця.
На 2023 рік ДП «УкрНДНЦ» не визначився з тим, який саме термін слід використовувати. Діє 22 стандарти, що використовують термін вальниця та 22 стандарти, що використовують термін підшипник[5].
Види вальниць
Основні типи вальниць:
- вальниці кочення — працюють на використанні принципу тертя кочення;
- вальниці ковзання — працюють на використанні принципу тертя ковзання;
- Вальниці, що ґрунтуються на в'язкому терті;
- газостатичні вальниці;
- газодинамічні вальниці;
- гідростатичні вальниці;
- гідродинамічні вальниці;
- магнітні вальниці — використовують магнітне поле.
Основні типи, які застосовуються в машинобудуванні — це вальниці кочення й вальниці ковзання.
Примітки
Джерела
- Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин. — Львів : Афіша. 2003. — 560 с. — ISBN 966-8013-58-1.
- Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [за ред. О. В. Горика (д. т. н., проф., засл. прац. нар. освіти України)]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. — ISBN 978-966-2989-39-7.
Посилання
- Підшипник // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 150. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- Підшипник // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
 | Це незавершена стаття з технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |