Путринці

Село Путринці розташоване на північному відрізку зчленування Українського щита і Волино-Подільського перикратону. Тут оголюються сапоніти, кластити, шлаки експлозивного походження, мінерали-супутники алмаза вендського, крейдяного, палеогенного, неогенного періодів^[1].

1952 року в урочищі Перегониха між Путринцями і Радошівкою виявлено залишки посуду черняхівської і інших культур^[2].

Топонім походить від назви страви із звареного ячменю і солодкого квасу — путрі^[3].

На початку XVI століття селом володів заславський боярин Яцко Путринський. 1581 Путринці входили до складу Заславської волості князів Заславських^[4].

1870 року збудовано дерев'яну цвинтарну церкву. Наприкінці XIX століття було там 85 дворів і близько 500 жителів. Село належало до Заславської волості Заславського повіту.

Протягом 1907–1917 років у складі Заславської ординації князя Романа Даміана Санґушка.

Після приходу більшовиків селян загнано до колгоспу «Червоний орач».

У лютому 1944 року під час німецько-радянської війни в околицях Путринців за версією поданою в совєтській літературі точилися бої між 226-ю стрілецькою дивізією і 2-ю танковою дивізією СС «Дас Райх» та 605-м піхотним полком 291-ї піхотної дивізії^[5]. Згідно з сучасними дослідженнями у цьому районі з боку Вермахту були задіяні 509-й важкий танковий батальйон і 291-ша піхотна дивізія^[6]

Пам'ятник на братській могилі радянських вояків 1944 року встановлений 1965 року^[7].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Ізяславської міської громади.^[8]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ізяславського району, село увійшло до складу Шепетівського району.^[9]

Затверджена 9 листопада 2020р. рішенням сесії сільської ради. Автори - В.М.Напиткін, К.М.Богатов, В.В.Годованець.

На зеленому щиті із золотою сосновпагоноподібною главою і срібною хвилястою базою, тонко відділеною сріблом, золота шестипроменева зірка, під нею півмісяць ріжками вгору, над ними – срібне півкільце із загостреним виступом (т.зв. "острога"); по сторонам – два золотих колоски в стовп. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "ПУТРИНЦІ".

Сосновопагоноподібна глава і хвиляста база – знак розташування села серед лісів біля Горині. Зірка, півмісяць і острога – родовий герб князів Заславських, засновників села, колоски – символ хліборобства. Корона означає статус населеного пункту.

Квадратне полотнище поділене горизонтально сосновопагоноподібно і хвилясто на жовту, зелену, білу і синю смуги, у співвідношенні 7:27:1:5. На середній смузі - жовта шестипроменева зірка, під нею півмісяць ріжками вгору, над ними – біле півкільце із загостреним виступом (т.зв. "острога"); по сторонам – два жовтих вертикальних колоски^{[джерело?]}.

У селі є ФАП і церква Святої Покрови УПЦ МП.

• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.

• Село Путринці // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Хмельницька обласна рада. Ізяславський район. Паспорт територіальної громади Радошівської сільської ради (doc)
• Путринці на сайті Верховної ради України^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (Перевірено 27 червня 2012)
• Юлія Стахальська. Село — не люди (Перевірено 27 червня 2012)