Принц Едвард, герцог Кентський

Народився 9 жовтня 1935 року на Белгрейв-сквер, 3, у Лондоні^[4]. Його батьками були Джордж, герцог Кентський, та його дружина Марина. Герцог Кентський був сином короля Георга V та королеви Марії Текської, а герцогиня — дочкою Миколи, принца Грецького і Данського, та Олени Володимирівни, дочки Великого князя Володимира і онучки російського імператора Олександра II. Охрещений в Букінгемському палаці 20 листопада 1935 року архієпископом Кентерберійським Космо Гордоном Ленгом; хрещеними батьками стали король Георг V, королева Марія Текська, Микола, принц Греції і Данії, Едвард, принц Уельський, королівська принцеса Марія, герцог Коннотський і Стратернський (його син Артур був його довіреною особою на хрестинах) та герцогиня Аргайльська^[5].

Початкову освіту здобув у Landgrove School. Згодом навчався поступово в Ітонському коледжі^[6] та Інституті Ле Розі^[7] у кантоні Во, Швейцарія. Після здобуття шкільної освіти вступив до Королівської військової академії в Сандгерсті^[8]. Вільно володіє французькою, оскільки, за словами його молодшого брата, принца Майкла Кентського, їхня матір і бабуся віддавали перевагу розмовам цією мовою вдома^[9].

25 серпня 1942 року батько принца Едварда загинув у Кейтнессі, Шотландія, в авіакатастрофі, спричиненій негодою. Тоді Едвард у віці 6 років перейняв титул герцога Кентського, графа Сент-Ендрюса та барона Даунпатрікського^[10]. Як член королівської родини почав у ранньому віці виконувати королівські обов'язки. На похороні короля Георга VI у 1952 році він крокував за його труною^[11]. На коронації Єлизавети II, своєї двоюрідної сестри, у 1953 році був третім (після герцогів Единбурзького та Глостерського), хто віддав шану новій королеві^[12].

29 липня 1955 року вступив до Королівської військової академії в Сандгерсті у званні другого лейтенанта полку Royal Scots Greys^[13]. 29 липня 1961 року отримав звання капітана^[14].

У 1962—1963 роках служив у Гонконзі, потім — у штабі Східного командування. 31 грудня 1967 року отримав звання майора^[15]. 1970 року командував ескадрильєю свого полку, який служив на британській базі в Кіпрі та в складі миротворчих сил ООН, що встановлювали мир між грецькою та турецькою частинами Кіпру^[16]. На початку 1970-х служив зі своїм полком у Північній Ірландії. У цей час королева Єлизавета II своїми діями запобігла викраденню принца Ірландською республіканською армією^[17]. 30 червня 1973 року отримав звання лейтенанта-полковника^[18].

Покинув службу в армії 15 квітня 1976 року. 11 червня 1983 року отримав звання генерал-майора^[19], а 11 червня 1993 — фельдмаршала^[20].

У Йоркському соборі 8 червня 1961 року герцог Кентський одружився із Кетрін Ворслі — єдиною дочкою сера Вільяма Ворслі, 4-го баронета. 1994 року герцогиня прийняла католицтво, проте це не вплинуло на право престолонаступництва принца Едварда, оскільки, відповідно до Акту про спадкування престолу 1701 року, позбавлення права на престол застосовується тільки у випадках, коли дружина монарха є католичкою до шлюбу^[21]. Такий захід був скасований Актом успадкування корони 2013 року.

Пара має трьох дітей:

• Джордж Віндзор, граф Сент-Ендрюс (нар. 26 червня 1962);
• Леді Гелен Тейлор (нар. 28 квітня 1964)^[22];
• Лорд Ніколас Віндзор (нар. 25 липня 1970).

Герцогиня Кетрін зробила аборт у 1975 році через краснуху, а 1977 року народила мертвонародженого сина Патріка^[23][24].

Подружжя проживає у Кенсінгтонському палаці в Лондоні^[25].

2011 року близькі соратники Джонатана Ріса, приватного розслідувача, причетного до справи News Internation, заявили, що він зміг отримати доступ до банківських рахунків герцога і герцогині Кентських^[26].

Уранці 18 березня 2013 року в принца Едварда стався легкий інсульт^[21]. У квітні 2015 року в нього стався перелом стегна, і його госпіталізували до лікарні Aberdeen Royal Infirmary^[27].

Герцог Едвард виконував заручини від імені королеви Єлизавети II протягом понад 50 років. Також він представляв королеву на святкуваннях в Уганді^[28], Гаяні^[29], Гамбії^[30], Гані та Сьєрра-Леоне^[31] з нагоди 50-річчя незалежності цих країн^[32]. Крім того, герцог виконував обов'язки державного радника тоді, коли королева перебувала за межами держави^[16].

Однією з основних публічних ролей герцога була посада віцеголови British Trade International, раніше відомої як Британська рада зовнішньої торгівлі, в якій він свого часу був головою^[32], а пізніше — посада спеціального представника з міжнародної торгівлі та інвестицій^[33]. На посаді голови Британської ради зовнішньої торгівлі 1979 року став першим британським монархом, який відвідав Китай; тоді принц Едвард побував на Британській енергетичній виставці в Пекіні^[34].

У 1971—2000 роках був президентом Футбольної асоціації — керівного футбольного органу в Англії. З 1975 року — президент Асоціації скаутів^[35]. Разом із принцом Уельським Вільямом відвідав 21-й Всесвітній скаутський Джемборі в Гайлендс-гаус, Челмсфорд, у липні 2007 року^[36]. Також був президентом Всеанглійського клубу лаун-тенісу і крокету у 1969—2021 роках^[37][38]; на цій посаді він замінив свою матір Марину^[39]. Серед іншого, герцог Кентський був головою Комісії військових могил Співдружності^[40], ветеранської організації RAF Benevolent Fund^[41][42], Royal National Lifeboat Institution^[43][44], Stroke Associaton^[37][45], Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень^[46], Королівського інституту^[47], Британського клубу гонщиків^[48], патроном Американського повітряного музею у Великій Британії^[49], Королівського клубу гольфу Західного Норфолку^[50], Клубу крикету графства Кент^[51], опери Північ^[52], Консерваторії музики та танцю Трініті Лабан^[53]. Також герцог входить до консультативної групи Медалі Маунтбаттена і вручає нагороду після ухвалення рішення. Принц Едвард є одним зі стипендіатів Королівської інженерної академії^[54].

Протягом майже 29 років був президентом національної молодіжної організації Endeavour^[55]. Також служив королівським патроном Почесного товариства «Лінкольнз-Інн» з 2001 року; раніше цю посаду обіймав його батько^[56]. 2015 року отримав Дрезденську премію миру за «внесок у британсько-німецьке примирення»^[57].

2 червня 2022 року герцог вийшов на балкон Букінгемського палацу разом з королевою Єлизаветою II під час церемонії Trooping the Colour, яка була частиною святкування Платинового ювілею королеви^[58].

16 грудня 1963 року був посвячений як член Королівської Альфа-ложі № 16, а в 1965—1966 роках був її Почесним майстром^[59].

1966 року призначений старшим великим наглядачем Об'єднаної великої ложі Англії (керівний масонський орган в Англії та Уельсі), а 14 червня 1967 року в Королівському Альберт-голі призначений її Великим майстром^[60]. Герцог є десятим на цій посаді й перебуває на ній найдовше.

• 9 жовтня 1935 — 25 серпня 1942: Його Королівська Високість Принц Едвард Кентський;
• 25 серпня 1942 — дотепер: Його Королівська Високість Герцог Кентський.

Національні (британські)

• Коронаційна медаль Короля Георга VI (1937)
• Коронаційна медаль Королеви Єлизавети II (1953)
• Лицар Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена (1960)
• Медаль Незалежності Сьєрра-Леоне (1961)
• Медаль Незалежності Гаяни (1966)
• Лицар Великого хреста Ордена Святого Михайла і Святого Георгія
• Медаль Срібного ювілею Королеви Єлизавети II (1977)^[61]
• Королівський Лицар Ордену Підв'язки (1985)
• Медаль Золотого ювілею Королеви Єлизавети II (2002)
• Медаль Діамантового ювілею Королеви Єлизавети II (2012)
• Медаль «За вислугу років і хорошу поведінку»
• Медаль Платинового ювілею Єлизавети II (2022)

Іноземні

• Медаль Організації Об'єднаних Націй за участь у миротворчій місії ООН на Кіпрі (1970)
• Премія «Золотий фазан» Асоціації скаутів Японії (1992)^[62]
•  Швеція: Орден Карла XIII (2000)^[63]
•  Греція: Королівський династичний орден Святих Георгія та Константина
•  Йорданія: Вищий Орден Відродження
•  Йорданія: Орден Зірки Йорданії
•  Ліберія: Орден Зірки Африки
•  Непал: Орден Трішакті Патта
• Норвегія: Орден Святого Олафа
•  Польща: Орден «За заслуги перед Польщею»
• Орден «За заслуги перед Вільною державою Саксонія»