Префікс

Переважно виражають словотвірні значення:

• Модифікаційне словотвірне значення - префікси не змінюють загального лексичного значення слова, лише видозмінюють його, надають йому певних відтінків.

• Словотвірна функція - утворюють нові слова (наприклад, виразний ${\displaystyle \rightarrow }$ не-виразний, милий ${\displaystyle \rightarrow }$ пре-милий)^[7].
• Формозмінна функція - утворюють форми однієї лексеми. До формозмінних префіксів належать:

1. префікс най- (утворює форму найвищого ступеня порівняння прикметників).
2. видові префікси, що утворюють форму дієслова доконаного виду від дієслова недоконаного (наприклад, будувати-${\displaystyle \emptyset }$ ${\displaystyle \rightarrow }$ з-будувати-${\displaystyle \emptyset }$ , мал'увати-${\displaystyle \emptyset }$ ${\displaystyle \rightarrow }$ на-мал'увати-${\displaystyle \emptyset }$ )^[7].

• омонімія (наприклад, у значенні "ознака перебування за чимось": за-гірний, за-кордонний; у значенні "темпоральність, початок": за-блимати-${\displaystyle \emptyset }$ , за-с'півати-${\displaystyle \emptyset }$ )^[7].
• синонімія (наприклад, у значенні "протилежність": анти-кризовий і проти-кризовий)^[7].
• антонімія (наприклад, від'і-йти-${\displaystyle \emptyset }$ і під'і-йти-${\displaystyle \emptyset }$ , над-хмарний і під-хмарний)^[7].

Завжди фонемно виражені: вокалічні, консонантні, вокалічно-консонантні.

Обсяг фонем - від однієї до шести.

Аглютинативно поєднуються з іншим префіксом або коренем.

• Прості (непохідні) - неподільні префікси (наприклад: в-, на-, з-, роз-, під-, пере-).
• Складні (похідні, вторинні) - префікси, утворені внаслідок перерозподілу двох простих на користь одного похідного. Формально можна поділити на кілька префіксів, але мають власні значення та функції, відмінні від простих (наприклад, складний префікс недо- має значення "постійно" недо-йідати-${\displaystyle \emptyset }$ і дві морфеми не до-їдати-${\displaystyle \emptyset }$ сніданок у значенні "не встигати доїсти")^[7].

• Питомі

1. Давні спільнослов'янського походження (па-, пра-, су-).
2. Давні східнослов'янського походження, що пішли з прийменників (без-, від-, до-, за-, над-, пере-, перед-, під-, по-, при-, про-).
3. Нові українські префікси (недо-, с'пів-, проти-).
4. Спрефіксовані частки (аби-, ан'і-, де-, н'і-, не-, казна-, хтозна-, уд'-, шчо-, йак-).

• Іншомовні (а-/ан-, ана-, анти-, архі-, гіпер-, де-/дез-, дис-, екс-/ек-/е-, екстра-, ім-/ін-, інтер-, ко-/ком-/кон-, сонтр-/контра-, мета-, пар-/пара-, пост-, про-, ре- , суб-, супер-, транс-, ул'тра-).

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Сучасна українська мова: Морфологія: Підручник / Л.А. Алексієнко, О.М. Зубань, І.В. Козленко ; за ред. А.К. Мойсієнка ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К. : Знання, 2013. — 524 с. — (Університетський підручник).

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.