Префікс
Пре́фікс (від лат. praefixus — «прикріплений спереду»), при́росток[1] (активно вживалося в мовознавчій літературі до 1937 року[2][3][4][5]), рідко приста́вка[6] — частина слова, що стоїть на початку слова, тобто перед коренем. Змінює лексичне або граматичне значення слова, наприклад: робити — розробити, співати — заспівати.
В індоєвропейських мовах префікси утворилися з прийменників і прислівників. У деяких індоєвропейських мовах є префікси, що в певних дієслівних формах під наголосом відділяються від дієслова і ставляться після нього: наприклад, нім. vorgehen — «наступати», gehe vor — «наступай».
Загальна характеристика префіксів
Значення
Переважно виражають словотвірні значення:
- Модифікаційне словотвірне значення - префікси не змінюють загального лексичного значення слова, лише видозмінюють його, надають йому певних відтінків.
Функція
- Словотвірна функція - утворюють нові слова (наприклад, виразний
не-виразний, милий
пре-милий)[7].
- Формозмінна функція - утворюють форми однієї лексеми. До формозмінних префіксів належать:
- префікс най- (утворює форму найвищого ступеня порівняння прикметників).
- видові префікси, що утворюють форму дієслова доконаного виду від дієслова недоконаного (наприклад, будувати-
з-будувати-
, мал'увати-
на-мал'увати-
)[7].
Типи системних відношень
- омонімія (наприклад, у значенні "ознака перебування за чимось": за-гірний, за-кордонний; у значенні "темпоральність, початок": за-блимати-
, за-с'півати-
)[7].
- синонімія (наприклад, у значенні "протилежність": анти-кризовий і проти-кризовий)[7].
- антонімія (наприклад, від'і-йти-
і під'і-йти-
, над-хмарний і під-хмарний)[7].
Фонемне вираження
Завжди фонемно виражені: вокалічні, консонантні, вокалічно-консонантні.
Обсяг фонем - від однієї до шести.
Характер зв’язку з іншими морфемами
Аглютинативно поєднуються з іншим префіксом або коренем.
Структура префіксів
- Прості (непохідні) - неподільні префікси (наприклад: в-, на-, з-, роз-, під-, пере-).
- Складні (похідні, вторинні) - префікси, утворені внаслідок перерозподілу двох простих на користь одного похідного. Формально можна поділити на кілька префіксів, але мають власні значення та функції, відмінні від простих (наприклад, складний префікс недо- має значення "постійно" недо-йідати-
і дві морфеми не до-їдати-
сніданок у значенні "не встигати доїсти")[7].
Походження префіксів
- Питомі
- Давні спільнослов'янського походження (па-, пра-, су-).
- Давні східнослов'янського походження, що пішли з прийменників (без-, від-, до-, за-, над-, пере-, перед-, під-, по-, при-, про-).
- Нові українські префікси (недо-, с'пів-, проти-).
- Спрефіксовані частки (аби-, ан'і-, де-, н'і-, не-, казна-, хтозна-, уд'-, шчо-, йак-).
- Іншомовні (а-/ан-, ана-, анти-, архі-, гіпер-, де-/дез-, дис-, екс-/ек-/е-, екстра-, ім-/ін-, інтер-, ко-/ком-/кон-, сонтр-/контра-, мета-, пар-/пара-, пост-, про-, ре- , суб-, супер-, транс-, ул'тра-).
Примітки
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Сучасна українська мова: Морфологія: Підручник / Л.А. Алексієнко, О.М. Зубань, І.В. Козленко ; за ред. А.К. Мойсієнка ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К. : Знання, 2013. — 524 с. — (Університетський підручник).
![]() | Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |