Президентські вибори у США 1952

	Президентські вибори у США 1952
Країна	США
Юрисдикція	США
Попередник	Президентські вибори у США 1948
Наступник	Президентські вибори у США 1956
Дата й час	4 листопада 1952
Виборна посада	Президент США
Обраний кандидат	Двайт Ейзенгавер
Кандидат	Двайт Ейзенгавер, Едлай Евінг Стівенсон II, Вінсент Холлінанd, Stuart Hamblend, Eric Hassd, Darlington Hoopesd, Дуглас Макартур і Farrell Dobbsd
Кількість виборців	99 929 000
Кількість поданих бюлетенів	61 551 919
	Президентські вибори у США 1952 у Вікісховищі

Президентські вибори в США 1952 року відбувалися 4 листопада в один із найнапруженіших моментів Холодної війни між Радянським Союзом та Сполученими Штатами. У США республіканський сенатор Реймонд Маккарті головував на сенатських розслідуваннях щодо проникнення комуністичних шпигунів в уряд Сполучених Штатів. Очолене Маккарті «полювання на відьом» (пізніше назване маккартизмом) разом із міжнародною напруженістю через тодішню корейську війну створило гарячу атмосферу передвиборної кампанії. Президент Гаррі Трумен вирішив не висуватися на наступний термін, тому Демократична партія номінувала губернатора Едлая Стівенсона з Іллінойсу, який мав репутацію інтелектуала та видатного оратора. Республіканці висунули відомого героя війни генерала Дуайта Ейзенхауера. Ейзенхауер переміг на виборах із величезною перевагою, закінчивши 20-річний період правління Демократичної партії.

Вибори

Кампанія

Президентську кампанію Дугласа Макартура ініціював 1951 року Гарольд Хант^[2].

Прогноз

П'ятий екземпляр першого американського комерційного комп'ютера UNIVAC I (акронім від англ. UNIVersal Automatic Computer I), зібраний для Комісії з атомної енергії США, компанія CBS використала для прогнозування результатів виборів президента. За опитуванням 1 % населення, що мало право голосу, була коректно спрогнозована перемога Дуайта Ейзенхауера^[3].

Результати

Кандидат	Партія	Виборці		Виборники
Кандидат	Партія	Кількість	%	Виборники
Дуайт Девід Ейзенхауер	Республіканська партія	34 075 529	55,2 %	442
Едлай Стівенсон	Демократична партія	27 375 090	44,3 %	89
Вінсент Хеллінан	Прогресивна партія	140 746	0,2 %	0
Стюарт Хемблі	Prohibition	73 412	0,1 %	0
Дуглас Макартур	Конституційна партія	17 205	0,0 %	0
інші		87 165	0,1 %	0
Всього		61 769 147	100 %	531

Реакція

Радянський уряд негативно сприйняв перемогу Ейзенхауера. Американський журналіст Джеймс Рестон після оголошення результатів виборів звернувся до радянського посольства з листом, в якому вказував: »20 січня новий президент США займе свій пост. Ця подія викликала висловлення доброї волі від урядів майже всіх великих країн світу, крім Вашої"^[4].

«Безсумнівно, він [Сталін] так само, як і ми, побоюється виникнення війни, — відзначав радник британського посольства в Москві Грей у своєму повідомленні 3 березня 1953 — Це, на його [Сталіна] думку, набуло особливої гостроти внаслідок зміни уряду США»^[4].

Примітки

↑ Haroldson L. Hunt. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 15 квітня 2013.

↑ Lukoff, Herman (1979). From Dits to Bits: A personal history of the electronic computer. Portland, Oregon, USA: Robotics Press. с. 127–131. ISBN 0-89661-002-0. LCCN 79-90567.

↑ ^а ^б академик Александр Фурсенко, «Конец эры Сталина»

Посилання

1952 popular vote by counties
1952 State-by-state Popular vote
The Decision Not to Run in 1952, an excerpt from a Truman biography from a University of Virginia
How close was the 1952 election? — Michael Sheppard, Michigan State University
The Living Room Candidate: Presidential Campaign Commercials: 1952—2004
It's a Free Country. Time Magazine. 1952-09-01. Процитовано 14 червня 2008.

[1]

[2]

[3]

[4]

Search