Президентські вибори у США 1932

«Основна увага була зосереджена на проблемах, пов'язаних з економічною кризою та її наслідками»^[2].

Франклін Рузвельт особисто прилетів на національну демократичну конвенцію, щоб прийняти своє висунення як партійного кандидата в президенти. У своїй історичній промові на конвенції він сказав: «Я клянуся вам, я клянусь собі в новому курсі для американського народу» . Під час передвиборчих виступів Рузвельта його всюди зустрічали величезні натовпи, які вітали претендента. Пісня його передвиборчої кампанії «Знову наступають щасливі дні» стала однією з найпопулярніших в історії Сполучених Штатів.

Президента Гувера звинувачували в нездатності протистояти економічній депресії. Протягом останніх двох років Гувер постійно проголошував, що найгірше вже позаду якраз перед новим погіршенням економічної обстановки. У результаті, на противагу успішній кампанії Рузвельта, республіканська кампанія президента Гувера виявилася катастрофічною. Публічні спроби Гувера виступити перед виборцями закінчувалися тим, що його і його автомобіль закидали гнилими фруктами та овочами. У своїх промовах Гувер оголошував Рузвельта небезпечним радикалом, який лише посилить депресію підвищенням податків та федерального боргу, щоб фінансувати дорогі соціальні програми. Однак при безробітті, що досягало 33 %, ця критика не привертала нічию увагу.

Згідно з опитуванням, проведеним журналом «Literary Digest» серед своїх передплатників (було розісланий 20 млн карток), передбачалося, що губернатор Франклін Рузвельт набере 55,99 % голосів виборців та заручиться підтримкою 474 виборників^[3].

Вибори 1932 року стали багато в чому переломним подією, що визначила подальший хід американської історії. Справа в тому, що після перемоги Авраама Лінкольна на виборах 1860 року республіканці аж до 1932 року переважно постійно контролювали американську політику, що 1932 рік різко змінив на користь демократів. Демократична партія не лише виграла президентські вибори, але й отримала більшість в Палаті представників та стала контролювати Сенат.

• Промова до Клубу співдружності