Праіранська мова
Праіранська мова (також давньоіранська (пра-)мова, протоіранська мова) — умовний науковий термін, який позначає сукупність споріднених, але різних (інколи значно) діалектів, об'єднаних спільними фонетичними інноваціями (які власне й відрізняли їх від інших мов та діалектних груп), що виділилися в окрему мовну підгрупу з єдиної праіндоіранської мовної групи близько середини II тисячоліття до н. е., та з якої свого часу (умовно до VIII ст. до н. е.) розвинулися всі давньоіранські мови.
Поширення
Наразі найбільш поширеною щодо прабатьківщини аріїв (індо-іранської спільноти) є гіпотеза, за якою це є території сучасного Башкортастану та степи (зараз переважно пустелі та напівпустелі) на південь — до Бактрії, Согду, Арейї, Арахозії, що більш-менш впевнено підтверджується відомими археологічними пам'ятками та, з різною мірою переконливості, інтерпретуються зі згаданими у Вендидаді арійськими країнами. Але слід пам'ятати, що наразі не існує жодної археологічної культури, яку б беззаперечно чи хоча б переважною більшістю було б пов'язано з давніми аріями (носіями праарійської мови).[1]
Першим історичним свідченням подальшої міграції аріїв на південь є певна кількість імен царів та богів держави Міттані, датовані XV—XIII ст.ст. до н. е. Приблизно в ті ж часи розпочався рух аріїв й на південний схід, до Індійського субконтиненту. Ця міграція мала декілька різночасових хвиль, що надалі знайшло відображення у діалектній диференсації індо-арійських мов.
Власне праіранська розвинулася з певної діалектної групи (чи певних діалектних груп) праарійської й надалі, з розселенням іранців від територій сучасних Фарсу на пд.-зах. та Північного Причорномор'я на пн.-зах. з однієї сторони та до Гіндукушу та далеких Ганьсу та Туви на пн.-сх., розпалася на окремі мовні та діалектні групи.
Фонемний склад
Наразі фонемний склад праіранської більш-менш систематизовано. Але залишаються певні розбіжності. Нижче наведено два варіанти реконструкції, які використано при написанні двох словників:
- «Етимологічний Словник Іранських Мов» (автори — В. С. Расторґуєва та Д. Й. Едельман);[2]
- «Етимологічний Словник Іранських Дієслів» (автор — Дж. Чун).[3]
Фонемний склад праіранської у реконструкції В. С. Расторгуєвої та Д. Й. Едельман
У передмові першого тому «Етимологічного Словника Іранських Мов» автори зазначили таке:
 | Більшу частину цих робіт було підготовлено у Секторі іранських мов Інституту мовознавства АН СРСР… Ці праці створили передумови для укладення узагальнюючого етимологічного словника усіх мов іранської родини у вигляді не тільки конкретних етимологій, але й певних методичних орієнтирів… |  |
Отже, фактично цей словник є узагальненням та зібранням досягнень радянських науковців на царині іраністики. Й, враховуючи обсяг та якість матеріалу, ігнорувати цей доробок неможливо, попри певні відмінності й в оцінках, й в поданні матеріалу від тих, що наразі превалюють в англомовному (світовому) науковому колі.
| Приголосні | Губні | Зубні чи Ясенні | Палаталі- зовані чи Заясенні | Задньоязикові | Глоткові | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| зімкнені | огубленні | ||||||
| Проривні | глухі | *p | *t | *k | |||
| дзвінкі | *b | *d | *g | ||||
| Африкати | глухі | *č | |||||
| дзвінкі | *ǰ | ||||||
| Фрикативи | глухі | *f | *s, *ϑ | *ś, *š | *x | *xv (*hṷ) | *h |
| дзвінкі | *z | *ź/j́, ž(?) | |||||
| */s/h/z/ | умовно позначена фонема, що є рефлексом праіндоіранської *s у різних позиціях | ||||||
| Сонорні | |||||||
| Носові | Плавні | ||||||
| *m, *n | *l | ||||||
| Сонанти | *i̯, *ṷ, *r | Як приголосні | Як голосні короткі | Як дифтонги (послаблені) | |||
| i̯, ṷ, r | i, u, r̥ | ii̯/əi̯, uṷ/əṷ, ər | |||||
| Голосні | Короткі | Довгі | |||||
| *a | *ā | ||||||
Додатково звернуто увагу на наступне:
- саме цей фонемний склад визначено як «найархаїчніший»;
- «спільна для усіх іранських мов прамовна система виявилася архаїчнішою й більш „посунутою“ до загальноарійського стану, ніж та, яка традиційно базувалася лише на давньоперських написах та Авесті»;
- фонетичний статус *ž під питанням, імовірно як варіант *ǰ;
- співвідношення *t та *ϑ залишається невизначеним, як й статус останньої.
Фонемний склад праіранської у поданні Джонні Чуна
У передмові до свого «Етимологічного Словника Іранських Дієслів» Дж. Чун зауважує, що недоліком «Етимологічного Словника Іранських Мов» є ігнорування прогресивного доробку Ю. Покорни, та його послідовників.[4]
Отже автор пропонує дещо іншу, більш поширену та прийнятну у колі англомовних науковців реконструкцію, додатково посилаючись (окрім власне Ю. Покорни[5]) на М. Майргофера.[6]
| Приголосні | Губні | Зубні чи Ясенні | Палаталі- зовані чи Заясенні | Задньоязикові | Глоткові | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| зімкнені | огубленні | ||||||
| Проривні | глухі | *p | *t | *k | |||
| дзвінкі | *b | *d | *g | ||||
| Африкати | глухі | *č | |||||
| дзвінкі | *ǰ | ||||||
| Фрикативи | *f | *θ | *x (*kh) | *h; *H | |||
| Сибілянти | глухі | *s | *š | ||||
| дзвінкі | *z | *ž(?) | |||||
| Сонорні (плавні) | |||||||
| Носові | Ротичні (дрижачі) | Бокові | |||||
| *m, *n | *r | *l (?) | |||||
| Напівголосні | *i̯ ; *ṷ | ||||||
| Голосні | Короткі | Довгі | |||||
| Передні | Задні | ||||||
| Високі | *i | *u | |||||
| Низькі | *a | *ā | |||||
Окремо звернуто увагу на наступне:
- донедавна *ī та *ū наразі розглядаються як сполучення *iH та *uH відповідно;
- корінь не може починатися з голосної або *r;
- усі варіанти аблауту підпорядковані певній системі (для повних *aC, подовжених *āC та нульових *øC, де C — приголосна (англ. consonant)), враховуючи й такі приголосні, як *H, *i̯ та *ṷ;
- дифтонги *au, *ai тощо слід розглядати як комбінацію двох фонем;
- фонематичний статус *ž та *l сумнівний.
Праіранські рефлекси праіндоіранської
|
|
|
Примітки. Джерела. Посилання |