Посередництво

Інститут посередництва закріплений у ст. 33 Статуту ООН, ст. 3 Хартії ОАЄ, ст. 21 Статуту ОАД та інших міжнародних документах. Міжнародно-правова регламентація правил застосування посередництва міститься у Гаазьких конвенціях про закони та звичаї війни 1899 і 1907.^[1]

Посередник може виступати як за запитом сторін конфлікту, так і за власною ініціативою чи за пропозицією держав, не причетних до спору. На відміну від «добрих послуг» за посередництва третя держава діє значно активніше. Вона не обмежується створенням умов для переговорів та побажаннями заінтересованим сторонам досягти згоди, а може рекомендувати умови розв'язання спору по суті й вести з приводу цього відповідні переговори із заінтересованими державами та організаціями. Нерідко посередництво використовують як засіб для втручання у внутрішні справи інших держав.

В Україні діє Національна служба посередництва і примирення.

• Медіація

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• О. В. Задорожній. Третя держава // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.

Це незавершена стаття про міжнародні відносини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.