Попівка (Довжанський район)
Попі́вка (МФА: [popiŭka] (
прослухати)) — село в Україні, у Сорокинській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 530 осіб.
| село Попівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район | Довжанський район |
| Громада | Сорокинська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1810 |
| Населення | 530 |
| Площа | 5,5 км² |
| Густота населення | 96,36 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 94493 |
| Телефонний код | +380 6435 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°22′11″ пн. ш. 39°55′04″ сх. д. / 48.36972° пн. ш. 39.91778° сх. д. 39°55′04″ сх. д. / 48.36972° пн. ш. 39.91778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 32 м |
| Водойми | Дінець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 94466, Луганська обл., Краснодонський р-н, с.Великий Суходіл, вул.Центральна,62а |
| Карта | |
  Попівка | |
 Попівка | |
| Мапа | |
 | |
Географія
Географічні координати: 48°22' пн. ш. 39°55' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 5,5 км².
Село розташоване у східній частині Донбасу за 13 км від села Великий Суходіл. Через село протікає річка Сіверський Донець.
Історія
Село засноване у XVIII столітті.
Першим поселенцем вважається козак Д. П. Попов.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Сорокинської міської громади.[1]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сорокинського району, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[2].
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 530 осіб, з них 23,96% зазначили рідною мову українську, 75,28% — російську, а 0,76% — іншу[3].
Пам'ятки
- Братська могила радянських воїнів (вул. Побєди).
Примітки
Джерела
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 190, матеріали А. Б. Секіріна).
Посилання
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |