Поль Дюка
Поль Абрахам Дюка́ (фр. Paul Dukas; 1 жовтня 1865 — 17 травня 1935) — французький композитор, музичний критик і педагог.
| Поль Дюка | |
|---|---|
| фр. Paul Dukas | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | фр. Paul Abraham Dukas[1] |
| Дата народження | 1 жовтня 1865[2][3][…] |
| Місце народження | I округ Парижа, Париж, Франція[4][5][1] |
| Дата смерті | 17 травня 1935[2][4][…] (69 років) |
| Місце смерті | Париж, Франція[4][5] |
| Поховання | Крематорій-колумбарій Пер-Лашезd[6][2] |
| Громадянство | Франція |
| Професії | композитор, хореограф, педагог, музичний педагог, викладач університету, піаніст |
| Освіта | Lycée Turgotd і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Georges Mathiasd, Теодор Дюбуа і Ернест Гіро |
| Відомі учні | Олів'є Мессіан, Claude Arrieud, Tony Aubind, Даріус Мійо, Elsa Barrained і Yvonne Desportesd |
| Інструменти | фортепіано |
| Мова | французька |
| Жанри | опера, симфонія і impressionist musicd |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Нормальна школа музики |
| Нагороди | |
| Діти | Adrienne Thérèse Dukasd |
| Автограф |  |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
Народився у франко-єврейській родині у Парижі. З дитинства навчався грі на фортепіано, складати почав з 14 років. Навчався в Паризькій консерваторії у Теодора Дюбуа і Ернеста Ґіро. Першими великими творами Дюка стали дві увертюри, написані в 1883 році. Після низки невдалих спроб отримати Римську премію музикант вирішив покинути консерваторію і завершити кар'єру композитора, зайнявшись музичною критикою. Відслуживши в армії, Дюка, однак, повернувся до компонування і відновив заняття теорією музики.
Успіх здобув 1892 року, коли в Парижі була виконана його увертюра «Полієвкт», в цей же час публікуються його перші критичні статті. Інші відомі твори 1890-х років — Симфонія C-dur і скерцо «Учень чарівника», написане за мотивами однойменної балади Ґете і яке стало найпопулярнішим твором композитора. В обох роботах яскраво проявилося композиторську майстерність Дюка, його жива, оригінальна оркестровка і самобутній стиль. Незважаючи на успіх своїх творів, Дюка дуже критично ставився до них і знищував рукописи, через що багато з його робіт цього часу не збереглися.
На початку XX століття Дюка звернувся до великих сценічним робіт: опери «Аріанна та Синя Борода» і балету «Пері», написаним для видатної балерини Наталії Трухановому і вперше поставленому в 1912 році. Надалі музикант переключився на викладацьку і критичну роботу і більше не склав жодного великого твору.
З початку 1920-х років Дюка займався проблемами музичної освіти у французьких провінціях, а в 1928 році отримав місце професора класу композиції в Паризькій консерваторії. Серед його учнів — Олів'є Мессіан, Хоакін Родріго, Моріс Дюрюфле та багато інших відомі згодом композитори. Дюка помер у Парижі, похований на кладовищі Пер-Лашез.
Твори
- Для оркестру:
- Увертюри («Гетц фон Берліхінген» — 1883, «Полієкт» — 1892, «Король Лір» — 1884)
- Симфонія C-dur (1896)
- Учень Чарівника (1897)
- Камерна музика:
- Villanelle, для валторни та фортепіано (1906)
- Форотепіанна музика :
- La plainte, au loin, du faune… (1920)
- Prélude élégiaque, на ім'я Гайдна (1909)
- Соната мі-бемоль мінор (1901)
- Варіації, інтерлюдія і фінал, на тему Рамо (1903)
- Вокальна музика :
- Sonnet de Ronsard (1924)
- Vocalise, для голосу і фортепіано: Кантати (Hymne au soleil, Sémélé et Velléda)
- Балет :
- La Péri[fr] (1912)
- Опера :
- Ariane et Barbe-Bleue[fr] (1907)
Примітки
Посилання
- Вільні ноти авторства Поль Дюка на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)