Полтава (поема)

• Іван Мазепа — український гетьман
• Василь Кочубей — український генеральний суддя
• Любов — дружина Кочубея
• Марія Кочубей — їх дочка (прототипом стала донька В. Л. Кочубея Мотря)
• Петро Великий — російський цар
• Карл XII — шведський король

Поема складається з трьох пісень. Назва поеми натякає що сюжет твору розгортатиметься в місті Полтава, хоча всупереч назві, батальні сцени під Полтавою посідають незначне місце і з'являються лише в останній, третій пісні. Головні дійові особи Полтавської битви, російський цар Петро Великий та шведський король Карл ХІІ, не є героями першого плану поеми. Натомість, головним героєм є передовсім Мазепа.^[3]

У першій пісні розповідається про Марію, дочку генерального судді Кочубея та хрещеницю українського гетьмана Мазепи, що стала, відповідно до сюжету, коханкою гетьмана.^[4] Згадуються також події Великої Північної війни.

У другій пісні розповідається про невдалу інтригу Кочубея, спрямовану на усунення Мазепи, після чого послідувала страта Кочубея, якій Марія не запобігла. За винятком ролі Марії, дана частина сюжету заснована на історичних фактах. Утім, історичні факти узяті здебільшого з пісень, дум, документів, що мали чіткий проросійський характер, тож про об'єктивність висвітлення подій у творі з проукраїнської точки зору — мови нема.

У третій пісні розповідається про Полтавську битву, про перехід Мазепи на бік Швеції, що оцінюється Пушкіним як зрада, та описується подальша доля героїв.

Художнє читання

• 1934 — Антон Шварц. Хрестоматійний^[5] уривок «Полтавський бій».
• 1948 — Василь Качалов^[6]
• 1960 — Всеволод Аксьонов^[6]

Радіоспектаклі

• 1947 — Дійові особи та виконавці: Ведучий — Михайло Лебедєв; Мазепа — Борис Оленін; Марія — Олена Коровіна; Кочубей — Борис Нечаєв; Мати Марії — Євдокія Турчанинова; Орлик — Григорій Кирилов. Композитор Віссаріон Шебалін^[6].
• 1953 — Дійові особи та виконавці: Ведучий — Рубен Симонов; Мазепа — Михайло Астангов; Мати — Єлизавета Алексєєва; Марія — Олена Коровіна; Кочубей — Андрій Абрикосов; Орлик — Володимир Осенєв^[6].
• 1975 — Сторінки поеми читають Костянтин Вахтеров і Наталія Литвинова. Редактор Міріам Ашкінезер^[6].
• 1981 — Дійові особи та виконавці: Ведучий — Олексій Консовський; Кочубей — Володимир Самойлов; Мазепа — Леонід Марков; Марія — Ірина Акулова; Мати — Ніна Архипова; Орлик — Агрій Аугшкап. Режисер Віра Дубовська.^[7] Редактор Тетяна Абрамова.
• 1987 — Авторський текст читає Кирило Лавров. Режисер Євген Агафонов.

Художні фільми

• 1909 — Мазепа — німий художній короткометражний фільм за мотивами поеми О. С. Пушкіна «Полтава» та лібрето опери «Мазепа». Режисер Василь Гончаров. Кіноательє О. О. Ханжонкова
• 1996 — Мазепа (ТБ) (Німеччина). Режисер Брайан Лардж.

На відміну від західноєвропейських романтиків, які змальовували Мазепу молодим, закоханим у життя і свою державотворчу діяльність, російські письменники здебільшого подавали його як старого й немічного чоловіка, зокрема такий образ Мазепи створює Пушкін у поемі «Полтава».^[3]

Для своєї поеми, Пушкін використав слова з поеми Байрона як епіграф. Це не випадково, адже поштовхом до написання поеми «Полтава» стало невдоволення Пушкіна тим, що Джордж Байрон у своїй поемі «Мазепа» (1819) зобразив українського гетьмана відважним та шляхетним героєм, а не як лиходія та пройдисвіта, як того бажав Пушкін.^[9] Загалом, Пушкін відгукнувся критично на байронівського «Мазепу»:

Байрон знав Мазепу тільки за вольтеровою «Історією Карла ХІІ». Він вражений був тільки картиною людини, прив'язаної до дикого коня, який мчить степом. Картина звичайно поетична, […] але не шукайте тут ані Мазепи, ні Карла, ні цієї похмурої, ненависної, страдницької особи, яка з'являється у всіх майже творах Байрона, але якої […] в Мазепі якраз і немає.^[9]

Як відповідь байронівській поемі, Пушкін вирішив написав власну поему «Полтава», де образ Мазепи зображується неприховано негативно, й гетьман постає таким собі романтичним «лиходієм». Відомо, що на відміну від Байрона, який як історичне першоджерело використовував «Історію Карла XII», при написанні «Полтави» Пушкін використовував книгу «Історія Русів»^[10] й згодом присвятив її вірогідному автору статтю у своєму журналі «Сучасник» (рос. «Современник»). Не зважаючи на намагання Пушкіна триматися історичної достовірності, в кінцевому результаті події, пов'язані з українською історією, були описані ним викривлено, а його опис Мазепи мав шовіністичне забарвлення^[11]. Загалом, поемою «Полтава», яку високо оцінив російський імператор Микола І, Пушкін продемонстрував свою абсолютну відданості офіційній російській імперській ідеології, яка заперечувала право окремих поневолених народів (зокрема українців) на власну державу.

Аналізуючи твір Пушкіна, видається що основним завданням поеми «Полтави» було довести «історичну закономірність» знищення української державності та «історичної неминучість» поглинання України Росією.^[11] Однобоко оспівано велич Петра І, а постать українського гетьмана Івана Мазепи заплямовано: Мазепа у Пушкіна «підступний», «лютий», «хитрий», «холодний», «згубник», «лукавий», «змій», у нього «чорні помисли», він носить у грудях «кипучу отруту».^[12] Характерні ознаки психологічного портрету Мазепи Пушкіним є «злочинність» — як людини, і ненадійність та авантюрність — як державного діяча.^[13]

На сюжеті поеми Пушкіна «Полтава» заснована опера «Мазепа» Петра Чайковського.

Під впливом «Полтави» Йосип Бродський написав українофобний вірш «Щодо незалежності України».

• Олександр Пушкін. Полтава. Вольний пєрєвод на малоросійський язик: Євген Гребінка. СПб: В тіпографії І. Вороб'йова. 1836. 74 стор.
• Олександр Пушкін. Полтава. Переклад з російської: Сава Голованівський. Харків: Дерджлітвидав УРСР. 1937. 72 стор.
  • (перевидання) Олександр Пушкін. Полтава. Переклад з російської: Сава Голованівський. Харків: Держвидав України, 1946. 58 с.
• Олександр Пушкін. Полтава. Переклад з російської: Андрія Малишка та Максима Рильського. // Олександр Пушкін. Твори у 4 томах.: Т 2. Вступна стаття М. Гудзія. Київ: Держлітвидав, 1949. 852 с.

• Онлайн версія поеми Пушкіна Полтава (переклад Євгена Гребінки, (1836)) (archive.org)
• Онлайн версія поеми Пушкіна Полтава (переклад Андрія Малишка та Максима Рильського, (1949)) (ocls.kyivlibs.org.ua)