Полоз чотирилінійний

Загальна довжина досягає 200 см. Голова слабко відмежована від шиї. Є 1 великий передочний щиток. Під ним, між третім і четвертим верхньогубними, розташовано підочний. Є 2—3 заочноямкових щитка. Під виличним лежать 1—2 маленьких щитка. Тім'яні щитки своїм передньонижнім, витягнутим кутом торкаються нижнього заочного. Навколо тулуба є 23—27 рядків луски. Луска перших 2—7 рядків на бічній поверхні, починаючи від черева, гладенькі, а спинні — зі слабко вираженими реберцями. На лусках є по 2 апікальні пори. Черевні щитки з боків черева не утворюють ребра. У самців черевних щитків — 187—224, у самок — 205—234. Підхвостових щитків — 56—90 пар. Анальний щиток розділений.

Спина буро-жовтого кольору з поздовжнім рядком великих коричневих, коричнево-бурих або майже чорних плям, витягнутих у поперечній площині, які в деяких місцях зливаються в зигзагоподібну смугу. По 1 рядку дрібніших плям того ж забарвлення проходять з боків тулуба. Такий тип малюнка добре виражений у молодих полозів і майже не помітний на загальному строкатому тлі дорослих змій, оскільки в середині кожної світлої лусочки є невелика темна пляма. Деякі лусочки по краях тіла мають червонувате або помаранчеве забарвлення. У особин номінативного підвиду по верхній стороні тіла проходять 4 поздовжні темно-бурі смуги. Завдяки цього ця змія отримала свою назву. Райдужна оболонка очей чорна. У молодих змій на верхній поверхні голови є характерний малюнок з буро-коричневою дугоподібною смугою поміж передніх країв очей, 2 симетричних плям на задніх краях надочноямковий щитків і 2 широких смужок у тім'яній області. Ці смужки на шиї з'єднуються з першою тулубною плямою. З віком малюнок голови практично втрачається на загальному буро-коричневому або майже чорному фоні. Характерні для дорослих полозів світло-жовті верхньогубні щитки. Черево солом'яно-жовтого кольору, іноді у дрібних розмитих плямах.

Ареал охоплює країни Південної Європи: Італія, Словенія, Хорватія, Боснія та Герцоговина, Сербія, Чорногорія, Північна Македонія, Албанія, континентальна Греція, Болгарія, деякі острови Адріатичного та Егейського морів^[1].

Полюбляє аридні ландшафти, степи, напівпустелі, рівнині, передгір'я, горбисті ділянка, карстові середземноморські ландшафти. Живе на ділянках кам'янистої і піщаної напівпустелі, на порослих чагарником схилах зі скельними виходами, на лісових галявинах, у розріджених степових і тугайних лісах. Зустрічається на висоті до 1000—2500 м над рівнем моря.

Ховається у норах гризунів, порожнечах у ґрунті, під камінням, дуплах дерев. Період активності починається в середині — другій половині квітня, в більш південних частинах ареалу полози з'являються після зимівлі на 15—20 днів раніше. Активний удень. Активність триває до вересня — жовтня в різних частинах ареалу.

У збудженому стані для полоза типова поведінка, коли він швидко вібрує кінчиком хвоста, який видає характерний тріск при контакті з субстратом і твердими предметами. Агресивний, приймає загрозливу позу, піднімаючи передню третину тулуба. При цьому шийна область сплощується, і полоз робить кидки у бік небезпеки з коротким шипінням.

Харчується великими та середнього розмірів гризунами, птахами та їх яйцями, в рідкісніших випадках — ящірками. Для поїдання пташиних яєць у цього полоза відзначено пристосування в будові гіпапофіза, що дозволяє розламувати яєчну шкаралупу в стравоході. Це пристосування отримало назву «яєчна пила».

Це яйцекладна змія. Парування відбувається в квітні — травні. Самки в червні — липні відкладають 4—16 яєць розміром 20—25 х 48—70 мм. Молоді полози з'являються в серпні-вересні, в інших місцях — у вересні — на початку жовтня.

Вид занесений до Червоного списку МСОП і Європейського Червоного списку (вид, близький до загрозливого стану).

У даний час виділяють 4 підвиди^[1]:

• Elaphe quatuorlineata muenteri;
• Elaphe quatuorlineata quatuorlineata;
• Elaphe quatuorlineata scyrensis;
• Elaphe quatuorlineata parensis.

Раніше підвидом полоза чотирилінійного розглядали полоза сарматського^[2].

• Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. (с. 152—153). — ISBN 5-98092-007-2
• Банников, А. Г.; Даревский, И. С.; Рустамов, А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР.  — М. : Мысль, 1971. — 303 с. (с. 239—241)
• Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 285—287)
• Arnold E.N. Reptiles and Amphibians of Europe. Princeton University Press. 2003. 388p.
• Bussmann, Michael; Kostyra, Stefan 1996. Ergänzende Mitteilungen zur Herpetofauna des Köycegiz-Beckens (Prov. Mugla, Türkei) mit Hinweis auf ein neues Vorkommen von Elaphe hohenackeri. Salamandra 32 (1): 59-62