Повразнік
Повразні́к — село та муніципалітет в Банськобистрицькому окрузі Банськобистрицького краю Словаччини. Муніципалітет розташований на висоті 650 метрів і займає площу 3,345 км².[8] Згідно з переписом населення 2011 року в Повражнику проживало 154 жителі, з них 143 словаки і один росіянин. 10 мешканців не надали інформації про національну приналежність. 102 мешканці сповідували віру Євангелічної церкви та 26 мешканців — римо-католицької. 10 жителів були неконфесійними, а віросповідання 16 жителів було не визначеним.[9] Станом на 2021 рік в селі проживало 144 людини.[10]
![]() словац. Povrazník [?] | ||||
---|---|---|---|---|
геральдична інформація відсутня, натомість шукати на сайті Геральдичного реєстру Словаччини | ||||
Основні дані | ||||
Країна | ![]() | |||
Край | Банськобистрицький | |||
Окрес | Банська Бистриця → SPARQL ← | |||
Перша згадка | 1424 | |||
Засновано | 1424 | |||
Статус | з Село року | |||
Водойма | Drienkad (природний водотік, річка) | |||
Висота над р.м. | 644[3] м | |||
Площа | 3,35 км² (2023)[2] | |||
Населення | 139 (2023)[1] | |||
· густота | 41,70 осіб/км² (2023)[4] | |||
Телефонний код | +421-48[3] | |||
Автомоб. ном. | BB | |||
Поштовий індекс | 97655 | |||
Місцева влада | ||||
Вебсторінка | povraznik.sk | |||
Голова[6] | Ivan Kováč | |||
Ідентифікатори і посилання | ||||
код LAU (NUTS) | SK0321508926[7] | |||
OpenStreetMap | r2265336 ·R | |||
GeoNames | 3058050 | |||
Транспорт, відстані | ||||
До крайового центру | ||||
До Братислави | ||||
— фізична | 178 км | |||
Карта | ||||
![]() | ||||
![]() |
Історія
В історичних документах село вперше згадується у 1424 році. Село було частиною маєтку замку Ліпч, який того ж року було подаровано в судовому порядку Барбарі фон Циллі, другій дружині імператора Сигізмунда. Село завдячує своєю назвою виробникам канатів, які доставляли свою продукцію на рудники недалеко від Лібетена та Альтгебірга. З 1465 по 1848 Повразнік був підлеглим селом тодішнього вільного гірського міста Лібетен. У 1828 р. тут було 20 будинків та 156 жителів, зайнятих землеробством, скотарством та лісових робітників, після заснування металургійного заводу в Подбрезові вони також працювали там.
До 1918 року село в повіті Золь належало Угорському королівству, а потім перейшло до Чехословаччини, а згодом до Словаччини.