Пейто
Пейто (дав.-гр. Πειθώ, трансліт. Peithō, латиніз. Переконання) — богиня грецької міфології, яка уособлює переконання та спокушання. Її римським еквівалентом є Суада або Суадела. Зазвичай її представляють як супутницю Афродіти. Протилежністю її є Біа, уособлення сили та насильства.[1] Як уособлення, Пейто іноді уявляли богинею, а іноді абстрактною силою з її іменем.[2]
Пейто | |
---|---|
![]() | |
Божество в | давньогрецька релігія |
Покровитель для | переконування |
Батько | Океан |
Мати | Тетія або Афродіта |
Діти | Іїнга |
![]() |
Міфологія
Пейто грає обмежену роль у міфології Греції. Переважно її зображають як супутницю Афродіти.
У деяких творах, зокрема Сапфо, показує Пейто як супроводжуючу Афродіти, хоча можливі й інші варіанти — Геба, Ірида або навіть Геката.[3] Піндар характеризує Пейто або як абстрактне поняття переконання, або як богиню, яка тримає «таємний ключ до святої любові», асоціюючи її з Афродітою.[4] Її також називають годувальницею дітей Еротів, які є дітьми Афродіти.[5] Фрагмент Ібіка описує Афродіту та Пейто, як ніжнооких, що годують Евріала серед квітів троянд.[6]
Нонн надає їй важливу роль у шлюбі Кадмоса та Гармонії, оскільки вона з'являється перед Кадмосом у вигляді смертного раба і прикриває його туманом, щоб провести невидимим через Самотракію до палацу Плеяди, прийомної матері Гармонії.[5] Пейто часто зображається на епінетроні V століття. В мистецтві її також відображали на весіллях Діоніса і Аріадни, Алкести і Адмета, Фетіди і Пелея, а також при союзі Афродіти і Адоніса.[7]
Коли Зевс наказав створити першу жінку, Пандору, Пейто і Харити прикрасили її шию золотим намистом, а Ори увінчали голову Пандори весняними квітами.[8] Екстравагантні прикраси, особливо намисто, в давньогрецькій літературі розглядалися з підозрою, оскільки вони, використовувалися для спокуси чоловіків.[9]
Батьківщина та сім'я
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/62/Fragment_of_a_terracotta_skyphos_%28deep_drinking_cup%29_MET_SF0728651b.jpg/278px-Fragment_of_a_terracotta_skyphos_%28deep_drinking_cup%29_MET_SF0728651b.jpg)
Родовід Пейто незрозумілий, оскільки різні автори вважають її батьками різних осіб. Гесіод в Теогонії ідентифікує Пейто як дочку титанів Тетії і Океана, що зробило б її Океанідою, сестрою відомих богинь, таких як Діони, Доріди і Метіди.[11] Інші джерела, наприкллад поетеса Сапфо, стверджує, що Пейто була дочкою Афродіти.[12] Нонн у своєму Діонісіака описує Харитів, ансамбль богинь благодаті та чарівності, де Пейто, Пасітея та Аглая, є дочками Діоніса.[13] Елегічний поет елліністичної епохи Гермесіанакта також відносить Пейто як одну з Харитів.[14] Алкман описує її як дочку Прометея та сестру Тіхе та Евномії.[15]
Нонн ідентифікує Пейто як дружину Гермеса, посланця богів.[16] Однак у коментарі до Ореста Евріпід зазначається, що Пейто — перша дружина Форонея, споконвічного короля Аргоса, і мати Егіалея та Апії.[17]
Культ і функції
Культи присвячені періоду Пейто припадають на початок V століття.[3] У ролі прислужниці чи супутниці Афродіти Пейто була тісно пов'язана з богинею любові та краси. Вона також ототожнюється з Тіхе, богинею долі, щастя.[18] Пейто відігравала важливу роль і у шлюбах, коли наречений або його батько вели переговори з батьком чи опікуном молодої жінки за її руку і пропонували викуп за неї. Найбажаніші жінки притягували багатьох перспективних чоловіків, і переконлива майстерність Пейто часто отримувала успіх для нареченої. А також Плутарх відносить її до списку п'яти божеств, за які можуть помолитися молоді пари, включаючи Зевса, Геру, Афродіту та Артеміду.[19]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/83/Fragment_of_a_marble_neo-Attic_relief_with_Peitho_MET_DP261241.jpg/267px-Fragment_of_a_marble_neo-Attic_relief_with_Peitho_MET_DP261241.jpg)
Пейто була важливою особою в Афінах та Аргосі, і забезпечувала гармонію у міжособистісних стосунках.[20] Зокрема в Афінах, об'єднання міста Тесеєм було можливе лише за допомогою втручання Афродіти та Пейто для створення демократичного духу та співпраці.[7] В Аргосі вона була в парі з ранніми царями міста, функціонуючи як громадянський об'єднувач у подібній ролі, як Гармонія, перша королева Фів.[21] В IV столітті на вазі з Апулії, було зображення Пейто і Гермеса, які повчають Триптолема викладати сільське господарство людству, що вказує на роль Пейто в створенні гармонії в цивілізацію.[1] Плутарх окреслює роль Пейто в міжособистісній гармонії в Моралії, де він заявляє, що переконанням подружжя може досягнути своїх бажань без сварок. В «Орестея» Афіна дякує Пейто після того, як та переконала Еринію в її аргументації виправдання Ореста і успішному знешкодженні сварки.[22]
Культ в межах Афін
Павсаній повідомляє, що після об'єднання Афін Тесей встановив культ Афродіти і Пейто на південному схилі Афінського Акрополя.[23] На знак визнання цього міфу цим богиням поклонялися на фестивалі « Атична Афродізія».[24] На місці храму Афродіти в Афінах був знайдений напис Пейто, що підтверджує міцний зв'язок між ними.[21] А в Театрі Діоніса було місце, відведене для жриці Пейто. Пейто була важливою фігурою в афінських риторів V століття і вважалася основним компонентом риторики.
Культи в межах інших грецьких міст
Незважаючи на зв'язок з Афродітою в Афінах, Пейто частіше асоціювалася з Артемідою на Пелопоннесі, оскільки обидві богині поєднували храм в Аргосі, або «Пейто» використовувались як епітет для Артеміди.[7] В Аргосі цей храм також ділився з Гіперместрою, яка була виправдана в судовому порядку у справі, яку порушив її батько, оскільки вона була єдиною Данаїдою, яка не вбила свого чоловіка у весільну ніч за наказами батька.[3][21]
Піндар посилається на куртизанок і повій в Коринфі як на «слуг Пейто», однак він не уточнює, чи були в місті якісь культи, пов'язані з Пейто, чи куртизанки не поважали богиню.[25] Цей уривок викликав дискусію серед науковців, чи практикується священна проституція в Греції.[26] Пейто зазвичай зображали з ювелірними прикрасими, фіксацією одягу, тримаючи банки з парфумами або дивлячись у дзеркало.