Паоло Монтеро

Народився 3 вересня 1971 року в місті Монтевідео в родині гравця футбольної збірної Уругваю Хуліо Монтеро Кастільйо. Вихованець футбольної школи клубу «Пеньяроль». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1990 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь у 34 матчах чемпіонату.

Протягом 1992–1996 років захищав кольори команди клубу «Аталанта».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Ювентус», до складу якого приєднався 1996 року. Відіграв за «стару сеньйору» наступні дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Ювентуса», був основним гравцем захисту команди. За цей час чотири рази виборював титул чемпіона Італії, володарем Кубка Інтертото.

Протягом 2005–2006 років захищав кольори аргентинського «Сан-Лоренсо».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Пеньяроль», у складі якого й починав виступи на футбольному полі. Прийшов до команди 2006 року, захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні у 2007.

1991 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 15 років, провів у формі головної команди країни 61 матч, забивши 5 голів.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 2002 року в Японії і Південній Кореї (як капітан команди), розіграшу Кубка Америки 2004 року у Перу, на якому команда здобула бронзові нагороди, а також розіграшу Кубка Конфедерацій 1997 року у Саудівській Аравії.

Розпочав тренерську кар'єру у рідному «Пеньяролі», де працював з молодіжною командою, а 2014 року виконував обов'язки головного тренера основної команди.

Згодом працював в Аргентині — 2016 року був головним тренером «Колона», того ж року очолював «Бока Унідос», а 2017 року тренував «Росаріо Сентраль».