Освячення ножів

На думку дослідників, освячення ножів — один із різновидів ритуалу «освячення зброї в контексті лицарської етики воїнства Христового»^[1]. Освячування зброї і посвята в лицарі були характерні для західноєвропейської християнської традиції, яка у добу козаччини проникла до України. Козацька субкультура запозичила основні засади дружинної етики, західноєвропейської лицарської моралі й візантійського розуміння «справедливої війни», метою якої був захист країни і віри^[2].

Згодом Чин освячення зброї з'явився у Требнику Петра Могили 1646 року^[3].

Напередодні повстання 1768—1769 років гайдамаки на чолі із сотником Максимом Залізняком зібралися біля озера у Холодному Ярі. За переказами, непідтвердженими дослідниками, благословив їх й освятив їм зброю ігумен Мотронинського монастиря Мельхіседек Значко-Яворський^[4][5].

Серед іншого, гайдамацький ритуал здійснили у Святопокровській церкві містечка Гребінки перед походом отамана Микити Швачки на Фастів 24 або 25 червня 1768 року^[6].

Про освячення ножів згадує у своїй поемі «Гайдамаки» Тарас Шевченко. Поетові про обряд переповів його дід Іван, свідок, а можливо, й учасник Коліївщини^[7].

Молились щиро козаки, Як діти, щиро; не журились<...> А диякон: «Нехай ворог гине! Беріть ножі!» Освятили. Ударили в дзвони, Реве гаєм: «Освятили!» Аж серце холоне! Освятили, освятили! Гине шляхта, гине! Розібрали, заблищали По всій Україні[8].

Згадка про освячення ножів мається у книзі Василя Шкляра «Чорний ворон. Залишенець»^[9].

Представники сучасних праворадикальних рухів відродили обряд освячення ножів. На їхню думку, «цими діями вони не тільки вшановують вчинки гайдамаків, але й наголошують про свою готовність захищати соціальні та національні права народу»^[10].

У січні 2018 року гайдамацькі ножі з'явилися на бойовому знамені 93-ї ОМБр «Холодний Яр»^[11].

Освячення ножів, уже не пов'язане з гайдамацьким ритуалом, інколи відбувається на Великдень. Проте деякі священнослужителі засуджують цей обряд, зазначаючи, що у православній традиції дотепер існує лише освячення «копія», спеціального ножа для виймання частинок із просфор під час проскомидії (літургії)^[12].

• Освячення зброї

• Бігун О. Освячення ножів: до етичних парадоксів поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. — 2014. — Вип. 1 (31). — С. 33—37.
• Старовинний православний чин освячення української зброї // Київське православ’я. — 2014. — 6 березня.
• Букет Є. Швачка — фенікс українського духу. — К. : Український пріоритет, 2016. — С. 128.
• Тарас Шевченко. Гайдамаки // Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837—1847. — С. 156—157.
• Василь Шкляр. Чорний ворон. — К. : Ярославів Вал, 2009. — 352 с. — ISBN 978-966-2151-25-1.
• Ясь Олексій Васильович. Мельхіседек Значко-Яворський // Енциклопедія історії України / Валерій Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Енциклопедія історії України, 2005.