Океанічна земна кора

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кора.

1) Континентальна кора. 2) Океанічна кора. 3) Астеносфера

Океані́чна земна́ кора́ — земна кора, розповсюджена під дном океанів та морів. Відрізняється від континентальної земної кори відсутністю гранітного шару і значно меншою потужністю — від 5 до 10 км (макс. 20-25 км), зокрема зменшеною товщиною осадового шару.

Будова

ред. код

Як і континентальна, характеризується тришаровою будовою:

верхній осадовий шар, потужністю від декількох сотень м до 1 км, складається з крихких розсипчастих порід, швидкість поширення сейсмічних хвиль в яких 2,0—2,5 км/с;
середній шар, потужністю 1,0-3,0 км, складений базальтами з прошарками карбонатних та кременистих порід (швидкість сейсмічних хвиль 3,5—4,5 км/с);
нижній (базальтовий) шар, потужністю 3,5-5,0 км, складений основними та ультраосновними породами (швидкість сейсмічних хвиль 6,3-6,5 км/с, в окремих випадках — до 7,0—7,4 км/с).

За складом і фізичними параметрами океанічна кора відповідає базальтовій корі континентального типу.

Субокеанічна земна кора

ред. код

Перехідний тип земної кори, характерний окраїнним морям (Берингове, Охотське, Японське та інші) та середземним (Середземне, Чорне). Схожа з океанічною корою, але характеризується більш потужним, ніж в океані, осадовим шаром (до 10 і більше км). Сумарна потужність субокеанічної земної кори становить 10-20, а місцями — 25-30 км.