Одайник-Самойленко Зоя Олександрівна

Одайник-Самойленко Зоя Олександрівна
Народження	31 грудня 1924(1924-12-31) Київ, Українська СРР, СРСР
Смерть	2 вересня 2002(2002-09-02) (77 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	художниця
Діти	Одайник Сергій Вадимович

Зоя Олександрівна Одайник-Самойленко (нар. 31 грудня 1924, Київ — пом. 2 вересня 2002, Київ) — українська художниця, живописеця, Заслужений художник УРСР (1981), членкиня Національної спілки художників України.

Народилася 31 грудня 1924 року в Києві.

В 1941 році закінчила Художню школу імені Тараса Шевченка.

У роки німецько-радянської війни пройшла через концентраційний табір «Равенсбрюк».

У 1952 році Зоя Одайник-Самойленко закінчила Київський державний художній інститут за спеціальністю «художник-живописець».

У 1946—1952 рр. навчалася в Київському художньому інституті, де її викладачами були Сергій Григор'єв, Костянтин Єлева, Володимир Костецький, Сергій Ержиковський, Ілля Штільман^[1].

Померла 2 вересня 2002 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

• Заслужений художник УРСР (1981).

• Чоловік — Одайник Вадим Іванович (1925—1984), художник-живописець, Народний художник СРСР.
• Син — Сергій Вадимович Одайник (нар. 1949), художник-монументаліст, Заслужений художник України.
• Дочка — Одайник Оксана Вадимівна (нар. 1953), художниця-живописеця, Народний художник України.

Учасниця художніх виставок з 1954 року.

Зоя Одайник-Самойленко є авторкою численних жанрових полотен, портретів, пейзажів, натюрмортів. Твори художниці знаходяться у багатьох музеях України, Росії та приватних колекціях, в галереях «THE MATTEW GALLERY» і «THE CHAMBERS GALLERY» (Велика Британія), «KUSU» і «GEKOSO» (Японія), Канаді, Китаї, Італії, США.

Роботи Зої Одайник-Самойленко було закуплено у фонди Дирекції виставок Національної спілки художників України та Дирекції виставок Міністерства культури і мистецтва СРСР і України^[1].

• «Червоні маки» (1957)^[2]
• «В'їзд у Київ» (1957^[3]
• «Над синім Пселом» (1959)^[4]
• «Розмова у купе поїзда»^[5]
• «Дівчата» (1962)^[6]
• «Серьожа» (1962)^[7]
• «Шахи» (1965)^[8]
• «Дівчата. Полтавщина» (1965)^[9]
• «Оксаночка» (1965)^[10]
• «Черемшина» (1969)^[11]
• «Осінь» (1981)^[12]
• «Автопортрет» (1985)^[13]
• «Дзвіночки» (1985)^[14]
• «Український натюрморт» (1989)^[15]
• «В саду» (1990)^[16]

• Світ сім'ї Одайник: альбом / авт.-упор. В. Т. Линовицька. Москва, 2011. С. 20—23.
• Митці України: Енциклопедичний довідник / авт.-сост. М. Р. Лабинський. Київ, 2006. Випуск № 1.

• Київський календар
• В пам'ять про мою бабусю Зою
• Зоя Одайник-Самойленко
• Післявоєнні роки у спогадах художниці Зої Самойленко-Одайник
• Українське реалістичне мистецтво
• ВАДИМ ОДАЙНИК. ХУДОЖНИК, ЗАКОХАНИЙ В КАРПАТИ