Огульчанськ
Огульча́нськ (до 1951 року — хутір Огульчани) — село в Україні, у Сорокинській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 757 осіб.
село Огульчанськ | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Луганська область |
Район | Довжанський район |
Громада | Сорокинська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA44040030330039553 |
Основні дані | |
Засноване | 1951 |
Населення | 757 |
Площа | 0,635 км² |
Густота населення | 1192,13 осіб/км² |
Поштовий індекс | 94424 |
Телефонний код | +380 6435 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°31′39″ пн. ш. 39°39′35″ сх. д. / 48.52750° пн. ш. 39.65972° сх. д. 39°39′35″ сх. д. / 48.52750° пн. ш. 39.65972° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 153 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 94450, Луганська обл., Краснодонський р-н, с.Пархоменко, вул.Леніна,12 |
Карта | |
Мапа | |
![]() |
Географія
Географічні координати: 48°31' пн. ш. 39°39' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 0,635 км².
Село розташоване у східній частині Донбасу за 8 км від села Пархоменко.
Історія
Засноване Огульчаном Михайлом Трофимовичем, вихідцем із Маріупольського повіту Таврійської губернії, який викупив землі у поміщиці Іванової. Люди займалися скотарством та землеробством.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Сорокинської міської громади.[1]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сорокинського району, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[2].
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 757 осіб, з них 28,8% зазначили рідною мову українську, 70,94% — російську, а 0,26% — іншу[3].
Економіка
У селі діє сільськогосподарське підприємство ТОВ «Мирна долина».
Примітки
Джерела
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 202, матеріали Л. В. Плескун, І. К. Чуяс).
Посилання
![]() | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |