Ніколя Шарль Удіно
Ніколя Шарль Удіно (фр. Nicolas-Charles Oudinot); 25 квітня 1767, Бар-ле-Дюк, Лотарингія, Франція — 13 вересня 1847), Париж) — граф Удіно, 1-й герцог Реджо (1810), маршал Імперії (1809).
| Ніколя Шарль Удіно | |
|---|---|
 | |
| Народився | 25 квітня 1767[1][4][…] Бар-ле-Дюк[5] |
| Помер | 13 вересня 1847[1][2][…] (80 років) Париж, Франція[5] |
| Поховання | склеп губернаторівd |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Знання мов | французька[1] |
| Учасник | Битва біля Гросберена[6], Битва при Денневіці[6] і Наполеонівські війни |
| Титул | герцог |
| Посада | Grand Chancellor of the Legion of Honourd, депутат Національної асамблеї Франції, пер Франції[d], член Палати перів Франціїd і Governor of Les Invalidesd |
| Військове звання | Маршал Імперії[d] |
| Родичі | Charles de Lorencezd[7] |
| У шлюбі з | Eugénie de Coucyd[8] |
| Діти | Charles Oudinotd і Charles Oudinot de Reggiod |
| Нагороди | |
Біографія
Служив в королівській армії, але скоро залишив її. Революція знову зробила його солдатом. У 1794 році він був уже генералом.
Як начальник штабу Массени прославився обороною Генуї (1800).
В кампаніях 1805—1807 років командував гренадерським корпусом; брав участь в битвах під Остроленці, під Данціґом та під Фрідландом. У 1809 році очолював 2-й армійський корпус; за битву під Ваграмом отримав маршальський жезл, а незабаром після того титул герцога.
У 1812 році на чолі 2-го армійського корпусу Удіно бився з російським генералом графом П. Х. Вітгенштейном, 17 серпня, важко поранений в першій битві під Полоцьком, здав командування Гувйону Сен-Сіру, від якого 2 місяці по тому прийняв його назад. Під час переправи через Березину він допоміг Наполеону врятуватися, але сам був тяжко поранений. Після лікування прийняв командування 12-м армійським корпусом, бився під Бауценом і був розбитий під Лукау 4 червня 1813 р.
Після перемир'я Удіно отримав командування над армією, якій призначено було діяти проти столиці Пруссії. Розбитий 23 серпня під Гросбереном, він був відданий під начальство маршала Нея і разом з останнім знову зазнав поразки під Денневіці (6 вересня). У 1814 році бився під Бар-сюр-Об, потім захищав Париж проти Шварценберга і прикривав відступ імператора.
Прибувши в Фонтенбло з Наполеоном, Удіно умовляв його зректися престолу і, коли Бурбони були відновлені, долучився до них. У подіях Ста днів (1815) не брав ніякої участі.
У 1823 році командував корпусом під час іспанської експедиції; після липневої революції долучився до короля Луї-Філіпа І Орлеанського.
Примітки
Посилання
- Nollet-Fabert, «Histoire d'Oudinot» (Бар-ле-Дюк, 1850)
- Nollet-Fabert, «La Lorraine militaire» (III, Нанси, 1855)
- Marshal Nicolas Charles Oudinot [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Біографія(фр.) [Архівовано 27 квітня 2012 у Wayback Machine.]