Нумеріан

Дата народження майбутнього імператора Марка Аврелія Нумерія Нумеріана залишається невідомою. Ймовірно, він народився близько 253 чи у 254 у сім'ї Марка Аврелія Кара та його дружини, Магнії Урбіки^[2][1]. Також мав старшого брата, Марка Аврелія Карина, та сестру, Аврелію Пауліну.

У 282 дислоковані вздовж Верхнього Дуная в провінціях Реція і Норик легіони проголосили імператором батька Нумеріана, Марка Аврелія Кара, обіймавшого у той час пост префекта преторія, і почали повстання проти імператора Проба^[3]. Армія Проба, яка знаходилася у паннонському місті Сірмій вирішила, що не бажає битися проти Кара, і Проб був вбитий своїми воїнами^[4].

Кар, котрому на момент вступу на престол було вже шістдесят років, хотів встановити свою династію. У цілях укріплення влади у вересні 282 року Кар^[5] присвоїв своїм синам титули «благороднійших цезарів» (лат. nobilissimus Caesar) і «ватажків молоді» (лат. princeps iuventutis)^[4][6]. Нумеріан був молодшим з двох цезарів, не займаючи рівноправного положення з братом. Якщо Карин у 283 році був проголошений своїм батьком августом і того ж року зайняв посаду ординарного консула разом з Каром, то Нумеріан продовжував залишатися всього лише цезарем^[6]. Кар докладав зусиль, щоб утримати свою династію при владі, і тому організував брак між донькою нового префекта преторія Аррія Апра (ім'я її невідомо) і своїм молодшим сином^[6].

Відправивши Карина на захід Імперії, Кар разом із сином вирушив на схід, у похід проти Держави Сасанідів, якою правив Бахрам II. Кампанія полегшувалась заворушеннями у ворожій державі: Сасаніди були втягнуті в династичну кризу, що утворилася після смерті шаха Шапура I, і тому були не в змозі протистояти римській армії ^[6]. Імператор залишив свого старшого сина відповідати за порядок на Заході, особливо в Галлії, а сам разом з Нумеріаном і Аррієм Апром вирушив на Схід ^[3]. По дорозі Кар розгромив сарматів і квадів, за що він і його сини взяли переможні титули «Germanicus Maximus»^[2].

За повідомленнями істориків Іоанна Зонари, Євтропія і Феста, Кар здобув важливу перемогу над персами, захопивши Селевкію та перську столицю Ктесифон (поблизу сучасного Аль-Мадаїн в Іраку), після чого переправився на протилежний берег Тигра^[7][8][9]. На честь цієї події Кар, Нумеріан і Карин взяли переможні титули «Перський Величний»^[3]. Однак Кар помер в липні або на початку серпня 283 року^[6], можливо, через блискавку, яка вдарила в його намет^[10]. Вільям Лідбеттер передбачає, що Кар був убитий Апром з мовчазної згоди Нумеріана^[6].

Після смерті свого батька Нумеріан вступив на престол як август, ставши співправителем Карина, який отримав цей титул ще за життя Кара. У 283 отримав Великого понтифіка, а в 284 став ординарним консулом разом зі своїм братом^[6][1]. Незважаючи на те, що на деяких монетах Нумеріан ще присутній зі своїм колишнім титулом «Ватажок молоді», на інших обидва імператора знаходяться в рівноправному положенні ^[1]. Крім того, на одному бронзовому медальйоні, де Нумеріан зображений в пишному східному вбранні, можна побачити, що брати, що знаходяться поруч, звертаються з промовою до легіонерів, хоча в реальності їх поділяли великі відстані^[1].

Карин швидко прибув з Галлії в Рим, де провів зиму 283/284 року, в той час як Нумеріан затримався на Сході ^[3]. Раптова смерть його батька поклала кінець кампанії, і римляни почали впорядкований відступ з Персії, якому перси не чинили жодних перешкод ^[6]. Можливо, Нумеріан припинив війну через погане передвістя, яким була смерть його батька^[11]:XXXVIII, або ж він просто не мав бажання продовжувати військові дії^[1]. У той час були випущені монети з написом «приборкувач світу»^[1]. Однак формально війна не закінчилася, і переговори з Персією були проведені тільки на початку правління Діоклетіана в 288 році, а також після успішного походу співправителя Діоклетіана Галерія^[6].

На думку деяких сучасних істориків (наприклад, італійського вченого С. Маззаріно^[12]), версія про успішний відхід військ Нумеріана була римською пропагандою, метою якої було приховати поразку імператора від сасанидского царя Бахрама II, і його подальшу загибель^[13]. Це припущення ґрунтується на повідомленнях Іоанна Зонари і Іоанна Малали: за інформацією Зонара Нумеріан продовжив наступ і зазнав поразки від перської армії, був узятий в полон, де з нього здерли шкіру; Малала повідомляє про те, що імператор був обложений персами в Каррах, потім був захоплений і убитий (причому так само, як і Зонара, Малала повідомляє про те, що з Нумеріана здерли шкіру)^[7][7][14]. Але, як видно, ці події були скопійовані з обставин смерті імператора Валер'яна I, що сталася за двадцять років до правління Нумеріана^[15]. У 284 році Нумеріан присвоїв собі переможний титул «Британський Величний», оскільки в цей час Карин здобув кілька перемог в Британії^[2].

До березня 284 досяг лише сирійського міста Емеса (сучасний Хомс), а в листопаді він перебував у Малій Азії ^[3]. У Емесі імператор, цілком ймовірно, все ще був живий і здоровий, оскільки там він видав єдиний збережений від часів його правління рескрипт, який згодом був включений в кодекс Юстиніана^[16][17]. Монета з ім'ям Нумеріана, випущена в малоазіатському місті Кизик наприкінці 284 року, не дозволяє визначити його точне місцезнаходження^[18].

Незабаром після відвідування Емеси Нумеріан захворів ^[6]. Його наближені, зокрема префект преторія Аррій Апр, казали солдатам, які постійно запитували їх про стан імператора, що Нумеріан страждає від запалення очей через тривале безсоння і тому змушений пересуватися в закритих ношах, щоб берегти очі від сонця та вітру^[6]. Точна причина смерті Нумеріана невідома: або він помер від хвороби, або його вбив Апр, який передбачав представити смерть імператора як природну і самому заволодіти імператорським титулом. Однак, коли армія досягла віфінського міста Нікомедія^[3], трупний запах, що йшов від носилок, більше не дозволяв Апру приховувати істину^[10]. Солдати розірвали штори і виявили, що імператор уже кілька днів мертвий^[3].

Апр офіційно повідомив новину про смерть Нумеріана в листопаді 284 близько Нікомедії^[19], після чого префект був схоплений легіонерами. Трибуни та воєначальники 20 листопада 284 зібрали на військову раду армію для обрання нового імператора, де обрали командувача імператорськими кінними охоронцями Валерія Діокла^[3], незважаючи на спроби Апра заручитися їхньою підтримкою і самому стати імператором ^[19]. У ненадійній «Історії Августів» наводяться такі причини цього вибору:

«Це була чудова людина, розумна, любив державу, любив своїх підлеглих, він умів виконувати все те, чого вимагали обставини того часу. Він був завжди сповнений високих задумів; іноді, втім, обличчя його мало трохи жорсткий вираз, але розсудливістю і винятковою твердістю він придушував своє неспокійне серце»^[20]

До того ж, біограф принцепса розповідає також і про те, що звернення, яке Нумеріан відправив сенаторам, було, за розповідями очевидців, настільки виразно складеним, що ними був випущений наказ, згідно з яким в Ульпіевой бібліотеці (побудованої архітектором Траяна Аполлодором Дамаським на форумі Траяна) встановлювалася статуя на честь імператора, проте не як імператору, а як оратору. На ній була висічена присвята: «Нумеріану Цезарю, найпотужнішому оратору свого часу»^[20].

Більше в жодному з джерел не повідомляється про особу Нумеріана^[6]. Однак відомо про те, що вищезгаданий поет Олімпій Немезіан згадував у своїй праці «Кінегетика» («Про полювання») про бажання написати епічну поему, що розповідає про діяння Карина та Нумеріана, але ці наміри, напевно, так і не був реалізовані^[21].

1. Грант М. Римские императоры. Нумериан. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, 1998.
2. Barnes, Timothy D. Constantine and Eusebius. — Cambridge, MA: Harvard University Press, 1981.
3. Bowman, Alan K. The Cambridge Ancient History: The Crisis of Empire, A.D. 193—337. — 2004.
4. Jones A. H. M., Martindale J. R., Morris J. The Prosopography of the Later Roman Empire. Vol. 1. A.D. 260—395. — Cambridge, MA: Cambridge University Press, 1971. — 1152 p.
5. Leadbetter, William. Numerianus (283—284 A.D.). // An Online Encyclopedia of Roman Emperors. 2001.
6. Mazzarino, Santo. Antico, tardoantico ed era costantiniana. — Edizioni Dedalo, 1980.
7. Potter, David Stone. The Roman Empire at Bay, AD 180—395. — Routledge, 2004.
8. Southern, Pat. The Roman Empire from Severus to Constantine. — London, New York: Routledge, 2001.

• Біографія у De Imperatoribus Romanis (англ.)