Ноу-хау

«Ноу-хау»^[1] (англ. know-how, «знаю як») — технологічні знання, досвід, секрети виробництва, спрямовані на вирішення тих чи інших завдань, виготовлення певного виробу, підвищення ефективності виробництва. Це також результати технічної творчості на рівні винахідництва, які не були запатентовані.^[2]

Розглядається разом з «know-what» («знаю що», факти), «know-why» («знаю чому», наука) та «know-who» («знаю кого», комунікація)^{[джерело?]}. Ноу-хау пов'язане з поняттям неявного знання, тобто знання, яке важко або неможливо передати іншій особі.

В контексті інтелектуальної власності ноу-хау — це знання та досвід наукового, технічного, виробничого та ін. характеру, які практично застосовуються в діяльності підприємства, але ще не стали загальним надбанням. Використання ноу-хау часто забезпечує конкурентні переваги й комерційну вигоду організації, що їх отримала. Передача здійснюється на основі укладання ліцензійних договорів. Ноу-хау співіснує з патентами, торговими марками й авторським правом, є економічним активом.

Зазвичай ноу-хау означає секретні незапатентовані технологічні знання й процеси, практичний досвід, включаючи методи, необхідні для виробництва певного виробу, наукових досліджень і розробок; склади та рецепти матеріалів, речовин, сплавів тощо; методи й способи лікування; методи та способи видобутку корисних копалин; специфікації, формули й рецептура; документація, схеми організації виробництва, досвід в області дизайну, маркетингу, керування, економіки і фінансів та інших сфер.

Звичайно поза контекстом інтелектуальної власності під ноу-хау розуміють процедурне знання^[en].