Новіков Віктор Іванович

Вихованець клубу «Будівельник» (Москва). У 1929 році розпочав футбольну кар'єру в складі клубу залізничників, який тоді мав назву КОР (Москва), а потім «Казанка» (Москва). У 1934 році отримав запрошення від московського «Динамо». У 1937 році повернувся до клубу залізничників, який змінив назву на «Локомотив» (Москва). У 1939 році підсилив складі іншого московського клубу, «Крил Рад». У 1941 році став гравцем клубу «Профспілки-2» (Москва). Після початку Німецько-радянської війни разом з іншими працівниками двигунобудівного заводу був евакуйований до Куйбишева, де захищав кольори новоствореного клубу «Крила Рад» (Куйбишев). У куйбишевському клубі вионував функції капітана команди. Завершив кар'єру футболіста в 1947 році в складі челябінського «Дзержинця».

Ще будучи гравцем розпочав тренерську діяльність. У 1945—1946 роках був граючим тренером куйбишевських «Крил Рад»^[1]. У 1947—1948 роках очолював челябінський «Дзержинець», а в 1949 році — «Авангард» (Свердловськ). З 1950 по 1951 рік працював головним тренером сталінського «Шахтаря». В 1951 році зайняв з донецким «Шахтором» 3-є місце чемпіонату СРСР, за що отримав звання заслуженого майстра спорту.Після турне Шахтаря ( фактично збірної ВЦСПС) до Болгарії і Румунії , як заохочення, +4=2-0. звинувачується у слабкий результат і з Шахтаря звільнений. Потім тренував клуби «Нафтовик» (Баку), «Мосбас» (Сталіногорськ) та «Буревісник» (Кишинів), а в 1959 році знову очолив сталінський «Шахтар». Потім працював у клубі «Білорусь» (Мінськ)^[2]. Новіков зібрав практично нову команду, яка отримала місце в класі А. До неї для посилення були запрошені досвідчені москвичі Денисенко, Арбутов, Терєхов з «Торпедо», півзахисник «Динамо» Жуков. «Білорусь» відзначилася дуже хорошим стартом - 5 перемог в 5 матчах, серед обіграв виявилися такі гранди, як московський «Спартак», «Шахтар», київське «Динамо». З 1962 по 1963 рік тренував клуби «Спартак» (Нальчик) та «Трактор» (Волгоград). 8 серпня 1963 року був призначений головним тренером харківського «Авангарду», яким керував до кінця 1964 року. З 1965 по 1967 рік очолював «Алгу» (Фрунзе). У 1968 році приєднався до тренерського штабу калінінградської «Балтики», в якій спочатку працював старшим тренером, а потім перейшов на посаду технічного директора.

28 серпня 1971 помер у Москві у віці 59 років^[3].

«Крила Рад» (Москва)

• Перша ліга СРСР (група Б)
  • Чемпіон (1): 1939

«Крила Рад» (Куйбишев)

• Перша ліга СРСР (група II)
  • Чемпіон (1): 1945

«Крила Рад» (Куйбишев)

• Перша ліга СРСР (група II)
  • Чемпіон (1): 1945

«Шахтар» (Сталіно)

• Вища ліга СРСР
  • Бронзовий призер (1): 1951

• Заслужений майстер спорту СРСР: 1951

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль на сайті footbook.ru
• Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль тренера на сайті metalist-kh-stat.net.ua
• Біографія на офіційному сайті ФК «Крила Рад» (Самара)
• Біографія на сайті sport-strana.ru