Новосілки (Золочівська міська громада)

Село Новосілки розташоване при автошляхові М09 «Тернопіль — Рава-Руська», за 49 км від обласного центру, 21 км від районного центру та 21 км від адміністративного центру міської громади. За 13 км знаходиться найближчий зупинний пункт Львівської залізниці Княже^[6]. На північ від Новосілок розташовано село Бортків, на схід — села Трудовач та Велика Вільшаниця, на південний схід — село Лоні, на південний захід — село Словіта та на захід — села Митулин та Перегноїв^[7].

Вулиці

У селі Новосілки налічується 8 вулиць^[9].

У 1900 році у селі мешкала 1371 особа, у 1935 році — 1323 осіб^[10], у 1939 році — 1430 осіб, з них: 430 українців-греко-католиків, 30 поляків, 10 осадників, 950 українців-римокатоликів та 10 євреїв^[11], у 1968 році — 768 осіб^[12][2]. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 411 осіб^[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним^[1]:

За радянських часів мала назву Новосілка. 1989 року селу надали сучасну назву^[13].

Про село вперше згадується у письмових джерелах за 1397 рік^[12].

Село було посагом Йоанни із Сенявських^[14] — другої дружини Стефана Александера і матері Миколи-Василя Потоцьких, сестри великого коронного гетьмана Адама Миколая Сенявського^[15].

За радянських часів у селі розташовувалася головна контора колгоспу «Нове життя». Господарство спеціалізувалося на м'ясо-молочному тваринництві. Також функціювали восьмирічна школа, бібліотека та сільський клуб^[12].

У Новосілках був бароковий Палац Потоцьких, збудований у першій половині XVIII століття. Можливо також, що він перебудований із давнішого, який походив з XVII століття. У Бібліотеці Варшавського університету зберігся проєкт, виконаний 1726 року військовим архітектором Якобом де Логау. Близько 1811 року львівський архітектор Єжи Глоговський розробив план перебудови палацу у стилі класицизму для потреб монастиря Сестер милосердя. Однак невідомо чи був він реалізований. План зберігають в архіві монастиря цього згромадження у Кракові. Протягом XIX століття палац неодноразово перебудований, втратив первісний вигляд. Після другої світової війни монастирський комплекс розібрано, залишено лише каплицю. Збереглися залишки земляних укріплень^[16].

1810 року колишній власник Новосілківського замку Ян з Дунаєвець Стшембош^[7] подарував його згромадженню Сестер Милосердя святого Вінсента де Поля^[17]. Тут був заснований монастир Згромадження, до складу якого входила школа для дівчат та шпиталь^[7]. У 1810—1818 роках відбувалося його перебудова (тоді ж і була споруджена каплиця, яка тепер використовується як костел). 1878 році проведена реконструкція каплиці. За часів незалежності костел повернули місцевій римо-католицькій громаді^[17].

Римо-католицьку парафію в Новосілках заснувала 30 вересня 1664 року Ельжбєта Вікторія з Потоцьких, будуючи попередньо мурований костел на честь Всіх святих. Канонічне утворення парафії здійснив 5 жовтня 1665 року львівський латинський архієпископ Ян Тарновський. Близько 1705 року храм був сильно пошкоджений, що спричинило припинення функціонування парафії. Правили у Новосілках священники римо-католицької парафії з села Гологори^[18].

На початку XIX століття костел в Новосілках і надалі не використовувався. У 1810 році власник села Ян з Дунаєвець Стшембош вирішив передати його на потреби греко-католицької громади Новосілок, Митулина і Трудовача через те, що давню церкву в Новосілках було знищено. Близько 1819 року костел був остаточно перейшов у користування греко-католицької громади села. Храм посвятили на честь Господа Нашого Ісуса Христа^[18].

Церква середнього розміру складається з прямокутної нави, дещо вужчого вівтаря такої ж довжини і могутньої квадратної башти над вхідною частиною. Особливістю башти є невелика висота, другий її ярус нижчий навіть від двосхилого даху нави, і лише шатровий дах з невеликою маківкою на високому ліхтарі височить над усією будовою. Очевидно, що це завершення башти є неоригінальним, а було створено у пізніші часи. На сьогодні храм перекритий оцинкованою бляхою, а невеликі, високо розміщені вікна натякають на його оборонне минуле. Іще однією ознакою є потужні контрфорси, що підпирають стіни зусібіч по всьому периметру. Храм практично не містить зовнішнього декору, за винятком різьбленого кам'яного порталу з гербами родини Потоцьких. Нижче під ним розміщена таблиця про реставрацію храму у 1990-х роках, а вище, у неглибокій ніші — ікона Хрещення Ісуса Христа^[18].

Ліворуч від церкви розташована висока колона, з якої підноситься кам'яна скульптура Діви Марії^[17]. Витончена п'ятиметрова колона стоїть на прямокутній основі і увінчана капітеллю з елементами іонічного та коринфського ордерів. Вище капітелі розмістився широкий різьблений квадратний постамент, на котрому стоїть власне сама скульптура. Кам'яна фігура Пресвятої Богородиці виконана у властивому для доби бароко стилі. Висота скульптури близько 1,5—2 метрів, вона опирається на земну кулю, по котрій повзе змій, і півмісяць^[18]. З зірок німбу вціліли лише дві. І колона, і скульптура розфарбовані різними кольорами. Біля підніжжя колони архітектурне зображення — «Пилява»,шляхетського гербу родини Потоцьких. На початку 2006 року Новосілки відвідав директор Львівської галереї мистецтв Борис Григорович Возницький. За його оцінкою, авторство скульптури належить одному з учнів найгеніальнішого галицького скульптора доби бароко Йогана-Георга Пінзеля^[17].

На південь від села розташована найвища вершина Вороняків — гора Вапнярка (460,8 метрів над рівнем моря) з комплексною пам'яткою природи загальнодержавного значення «Гора Вапнярка»^[17].

• Золочівщина: її минуле і сучасне / Упоряд. Володимир Болюбаш. — Нью-Йорк-Торонто : Канадське Наукове Товариство ім. Шевченка, 1982. — 661 с.
• Новосілка // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Маланчук В. Ю. (голова редколегії), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип'якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відповідальний секретар редколегії), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П.. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 400.
• Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 103. — ISBN 3-447-02376-7.
• Nowosiółki Zahalczyne (13) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 288. (пол.)

• Село Новосілки, Львівська область, Золочівський район, Золочівська територіальна громада. decentralization.gov.ua. Процитовано 27 квітня 2024.

Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.