Національне антикорупційне бюро України

Корупція завжди залишалася однією з найсерйозніших проблем України. Протягом часу президентства Віктора Януковича ситуація з корупцією у вищих ешелонах влади послідовно погіршувалася^[6].

Через рік після Революції гідності Україна залишалася найбільш корумпованою країною Європи: за результатами глобального Індексу сприйняття корупції 2014 (Corruption Perceptions Index) країна посідає 142 місце зі 175. Отже, Україна залишається тотально корумпованою державою^[7].

Існуючий механізм протидії корупційним проявам в Україні є неефективним. Одним зі шляхів покращення ситуації законодавець вважає інституційну реформу органів, що здійснюють досудове розслідування та кримінальне переслідування у справах про корупційні злочини. Тому парламентом було схвалено створення нового автономного органу (поза системою існуючих правоохоронних органів), основною функцією якого є виявлення та розслідування корупційних злочинів, що становлять особливу суспільну небезпеку^[8].

Таким органом стало Національне антикорупційне бюро. Його створення було передбачене Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України», прийнятим 14 жовтня 2014 року^[9]. На етапі законопроєкту він мав назву «Про систему спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції». Закон набрав чинності 25 січня 2015 року.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Подібні антикорупційні структури існують у низці країн (перелік списком^[en]).

Створення Бюро було програмним пунктом Коаліційної угоди парламентської більшості та вимогою Міжнародного валютного фонду^[10][11].

Національне бюро:

1. здійснює оперативно-розшукові заходи;
2. здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності^[⇨], а також інших, визначених законом;
3. проводить перевірку на доброчесність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
4. вживає заходи щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт;
5. взаємодіє з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами для виконання своїх обов'язків;
6. здійснює інформаційно-аналітичну роботу;
7. забезпечує особисту безпеку працівників Національного бюро та інших визначених законом осіб;
8. забезпечує на умовах конфіденційності та добровільності співпрацю із особами, які повідомляють про корупційні правопорушення;
9. звітує про свою діяльність та інформує суспільство про результати своєї роботи;
10. здійснює міжнародне співробітництво^[9].

Права Національного бюро та його працівників детально описані у статті 17 відповідного Закону^[12].

У жовтні 2019 року Бюро отримало право вести автономне від СБУ прослуховування фігурантів кримінальних справ, а також було упорядковане прийняття на роботу негласних співробітників^[13].

Контроль за діяльністю Національного бюро здійснюється Комітетом ВРУ з питань антикорупційної політики.

Директор Національного бюро:

• інформує Президента, Верховну Раду та Кабінет Міністрів України з основних питань діяльності Національного бюро та його підрозділів, про виконання покладених завдань, додержання законодавства, прав і свобод осіб;
• щороку не пізніше 10 лютого та 10 серпня подає Президенту, Верховній Раді та Кабінету Міністрів України письмовий звіт про діяльність Національного бюро протягом попередніх шести місяців.

Щороку проводиться незалежна оцінка (аудит) ефективності діяльності НАБУ комісією зовнішнього контролю у складі трьох членів. Вперше ними стали:

• від КМУ — Буроменський Михайло Всеволодович (призначений 26 травня 2017)^[15];
• від ВР — Василенко Володимир Андрійович (обраний 7 червня 2018)^[16];
• від Президента — Жебрівський Павло Іванович (призначений 19 червня 2018)^{[17][КОНСТ 2]}

З метою попередження, виявлення та розслідування правопорушень у діяльності працівників Національного бюро в його складі діють підрозділи внутрішнього контролю, що підпорядковуються безпосередньо Директорові Національного бюро. У разі виявлення інформації про можливе вчинення працівником Національного бюро кримінального правопорушення, підрозділ внутрішнього контролю негайно повідомляє про це Генерального прокурора України чи його заступника.

Для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Національного бюро утворюється Дисциплінарна комісія у складі п'яти осіб.

Підрозділи внутрішнього контролю здійснюють моніторинг способу життя працівників Національного бюро з метою встановлення відповідності рівня життя працівника майну і доходам цього працівника та його членів сім'ї згідно з декларацією про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру.

Національне бюро через засоби масової інформації, на своєму офіційному вебсайті та в інших формах регулярно інформує суспільство про свою діяльність.

З метою забезпечення прозорості та цивільного контролю за діяльністю при Національному бюро утворюється Рада громадського контролю у складі 15 осіб, яка формується на засадах відкритого та прозорого конкурсу^[9].

РГК в різний час очолювали Віталій Шабунін, Роман Маселко, Тетяна Локацька, Марк Савчук^{[18][19][20][21][22][23][24][25]}.

Національне бюро складається з центрального і територіальних управлінь^[9].

Центральне управління НАБУ має наступну структуру^[26][27]:

1. Керівництво
2. Головний підрозділ детективів
3. Управління аналітики та обробки інформації
4. Управління бухгалтерського обліку та звітності
5. Управління інформаційних технологій
6. Управління забезпечення фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням
7. Юридичне управління
8. Управління комунікацій та зовнішніх зв'язків
9. Управління внутрішнього контролю
10. Управління спеціальних операцій
11. Відділ по роботі з персоналом
12. Відділ документообігу
13. Режимно-секретний відділ
14. Відділ забезпечення роботи Директора бюро
15. Сектор внутрішнього аудиту.

Першою редакцію Закону були передбачені територіальні управління НАБУ у Львові, Хмельницькому, Миколаєві, Мелітополі, Полтаві, Краматорську, Києві. На даний час Законом визначено, що Директор утворює своїм рішенням не більше семи територіальних управлінь, а також додаткові — у разі необхідності.

10 грудня 2015 року Директор Національного бюро А. Ситник підписав наказ про створення перших територіальних управлінь: Львівського, компетенція якого поширюватиметься на Львівську, Волинську, Закарпатську, Чернівецьку, Тернопільську, Івано-Франківську, Рівненську, Хмельницьку області, та Одеського територіального управління, компетенція якого поширюватиметься на Одеську, Херсонську, Миколаївську, Кіровоградську області^[28]. Їх керівники були призначені за результатом конкурсу 18 квітня 2016 року^[29].

29 червня 2016 створено Харківське територіальне управління, яке поширюється на Харківську, Сумську, Дніпропетровську, Запорізьку області та територію проведення АТО: Луганську та Донецьку області^[30].

• Територіальні управління НАБУ
• 
  Львівське
  Офіційна сторінка
  Директор — Лопушанський Тарас Васильович
• 
  Одеське
  Офіційна сторінка
  Директор — Деулін Володимир Юрійович
• 
  Харківське
  Офіційна сторінка
  Директор — Кравченко Юрій Олексійович

Гранична чисельність центрального та територіальних управлінь Національного бюро становить 700 осіб, у тому числі не більше 500 осіб начальницького складу (ч. 6 ст. 5 Закону про НАБУ).

Керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.

Серед підстав звільнення Директора законом, серед іншого визначені:

• невідповідність обмеженням щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності;
• невчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
• наявності висновку Комісії з проведення зовнішньої незалежної оцінки про неефективність діяльності Національного бюро та неналежне виконання обов'язків його Директором;
• визнання його активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Директор призначається строком на сім років. Одна і та ж особа не може обіймати цю посаду два строки підряд^[9].

Директори територіальних управлінь Національного бюро призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Національного бюро^[9].

Особам начальницького складу Національного бюро встановлюються такі спеціальні звання:

• середній начальницький склад:
  • лейтенант Національного антикорупційного бюро України;
  • старший лейтенант Національного антикорупційного бюро України;
  • капітан Національного антикорупційного бюро України;
• старший начальницький склад:
  • майор Національного антикорупційного бюро України;
  • підполковник Національного антикорупційного бюро України;
  • полковник Національного антикорупційного бюро України;

Особи начальницького складу складають присягу затвердженого змісту^[9].

Кандидати на посаду Директора Національного бюро визначаються комісією відповідно до результатів відкритого конкурсного відбору.

До складу Конкурсної комісії входять:

• три особи, яких визначає Кабінет Міністрів України;
• три особи, яких визначає Кабінет Міністрів України на підставі пропозицій міжнародних та іноземних організацій, які надавали Україні міжнародну технічну допомогу у сфері запобігання і протидії корупції («міжнародні експерти»).

Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні Конкурсної комісії проголосувало не менше чотирьох її членів, у тому числі не менше двох міжнародних експертів.

Початковий конкурс 2015 року

Станом на 2015 рік Директор Національного бюро призначався на посаду за поданням Конкурсної комісії відповідно до результатів відкритого конкурсного відбору. До складу Конкурсної комісії входили по три особи від Президента^{[КОНСТ 2]}, Кабінету Міністрів і Верховної Ради України.

9 грудня 2014 року антикорупційна спільнота з Реанімаційного пакету реформ, Transparency International Україна, Центру протидії корупції, Центру політичних студій та аналітики, руху ЧЕСНО запропонували кандидатури 12 осіб для публічного обговорення щодо членства в конкурсній комісії^[31]. З них двоє — Джованні Кесслер та Віктор Мусіяка стали членами конкурсної комісії за квотою Верховної Ради^[32], а Богдан Витвицький пізніше подавав документи на посаду Директора Національного антикорупційного бюро України^[33].

Члени Конкурсної комісії, обрані вперше

Посада у комісії	ПІБ	Рід занять	Призначений за квотою
член	Грицак Ярослав Йосипович	доктор історичних наук, професор Українського католицького університету	Президента України Підстава:[34]
секретар[35]	Захаров Євген Юхимович	голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи
голова[35]	Чубаров Рефат Абдурахманович	голова Меджлісу кримськотатарського народу, президент Всесвітнього конгресу кримських татар
член	Зісельс Йосиф Самуїлович	правозахисник, член Української Гельсинської групи	Кабінету Міністрів України Підстава:[36]
член	Яновська Олександра Григорівна	професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, суддя ad hoc Європейського суду з прав людини
член	Бутусов Юрій Євгенович	журналіст, головний редактор «Цензор. НЕТ»
член	Джованні Кесслер	директор Європейського бюро по боротьбі із шахрайством	Верховної Ради України Підстава:[32]
член	Нищук Євген Миколайович	громадський діяч, колишній (на той час) Міністр культури України
член	Мусіяка Віктор Лаврентійович	громадський та політичний діяч, професор Києво-Могилянської Академії, один з авторів тексту Конституції України

Із 106-ма учасниками конкурсу, які за своїми документами відповідають вимогам до посади Директора, проводилися співбесіди у першому турі конкурсу.

До другого туру конкурсу пройшов 21 номінант, кожен з яких отримав позитивний висновок принаймні трьох членів Конкурсної комісії^[37][38].

Другий тур подолали четверо осіб, які дістали 5 і більше голосів:

1. Варічев Яків Миколайович, адвокат, колишній слідчий прокуратури
2. Сірий Микола Іванович, старший науковий співробітник Інституту Корецького, адвокат, колишній слідчий прокуратури
3. Ситник Артем Сергійович, адвокат, колишній слідчий прокуратури
4. Чумак Віктор Васильович, народний депутат, генерал-майор юстиції^[39][40].

Перелік питань до співбесіди
для претендентів на посаду Директора^[41]
1. Які критерії Ви використовуватиме для відбору персоналу НАБУ, зокрема, на керівні посади?
2. Які ситуації та фактори можуть вплинути на незалежне виконання Вами службових обов'язків Директора НАБУ?
3. Назвіть дві Ваших сильних якості для роботи на посаді Директора НАБУ і дві слабких сторони, які можуть завадити Вашій роботі Директором НАБУ?
4. Які першочергові організаційні заходи (крім підбору кадрів) Ви зробите на посту Директора НАБУ?
5. Як Ви розумієте феномен корупції в Україні і які Ваші пріоритети як Директора НАБУ в розслідувальній діяльності?
6. Що Ви зробите для утвердження довіри громадськості до НАБУ?
7. За якими критеріями Ви будете оцінювати ефективність роботи НАБУ через рік після призначення?
8. Наведіть приклади, що свідчать про факти Вашої боротьби з корупцією.

Оскільки Яків Варічев не пройшов спеціальну перевірку (при тому що ДФС висувала претензії до всіх), Комісія мала обрати двох або трьох кандидатів з-поміж решти, та представити їх Президенту для остаточного вибору^[42].

Й. Зісельс і Є. Захаров висловили застереження щодо політичної заангажованості Віктора Чумака. Після довгого обговорення Зісельс закликав не підтримувати жодну кандидатуру. Врешті, голоси розподілилися так:

Сірий — 5

Ситник — 7

Чумак — 3.

Отже, Конкурсна комісія запропонувала Президенту України Петру Порошенку кандидатури Артема Ситника та Миколи Сірого на посаду Директора Національного антикорупційного бюро^[43].

Засідання Конкурсної комісії з обрання кандидатів на посаду Директора транслювалися онлайн на каналі Адміністрації Президента України в YouTube: Office of the President of Ukraine — YouTube.

16 квітня 2015 року Президент визначився з першим очільником Бюро, яким став Артем Ситник^{[44][КОНСТ 1][КОНСТ 2]}.

Член Конкурсної комісії Юрій Бутусов про конкурс:

Уперше конкретні представники громадянського суспільства взяли на себе відповідальність за призначення керівника держструктури. І були створені й дотримані всі публічні процедури, яких раніше в Україні ніколи не було[45].

5 травня 2015 року стартував відкритий конкурс на зайняття вакантних посад Детектив^[46]. Проведення конкурсу передбачалося здійснити в два етапи: 1) кваліфікаційний іспит і 2) співбесіда^[47].

758 кандидатів (із 980-ти), які успішно пройшли перший етап конкурсу, від подальшої участі в конкурсі були усунуті^[48].

Всього планувалося призначити в НАБУ 242 детектива. У вересні 2015 призначені перші 25 детективів^[49]. У жовтні їх було вже 70^[50], у березні 2017 — 210^[51].

На службу до Національного бюро приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Призначення на посади у Національному бюро здійснюється виключно за результатами конкурсу.

В Бюро працюють як гласні, так і негласні працівники.

Оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування у кримінальних провадженнях, віднесених до підслідності Національного бюро, проводять старші детективи та детективи, які є державними службовцями. Деякі з детективів проходили навчання у британських експертів із фінансової розвідки і боротьби з корупцією та відмиванням коштів^[52].

Перші детективи НАБУ вийшли на роботу 1 жовтня^[53].

4 грудня, після призначення антикорупційного прокурора, вони внесли перші кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань^[54].

Перше затримання підозрюваного в корупції співробітники НАБУ провели 16 грудня^[55].

НАБУ опинилося під критикою адвокатської спільноти через проведені обшуки на робочих місцях адвокатів, що працювали з фігурантами справи про злочинне заволодіння коштами ПАТ «Укргазвидобування»^[56].

Станом на 28 лютого було порушено 272 провадження та складено 79 обвинувальних актів щодо підозрюваних осіб, до суду скеровано 52 провадження. На рахунки держкомпаній завдяки діяльності НАБУ було повернуто 116 млн грн, запобігли розкраданню ще 583 млн грн. Загалом встановлено збитків, завданих державі, на 82,9 млрд грн.^[57]

5 серпня Генеральна прокуратура України провела обшук і виїмку документів у НАБУ. Слідчі дії стосувалися провадження про незаконне прослуховування телефону, яке ініціював детектив НАБУ за заявою СБУ^[58]. Подальше протистояння цих органів отримало назву «війна», хоча таке трактування спростовувалося керівниками обох відомств^{[59][60][61][62]}.

2 березня НАБУ затримало і вручило підозру чинному голові ДФС Роману Насірову. Його підозрюють у наданні незаконних податкових розстрочень у справі «Укргазвидобування»^[63].

20 квітня затримали і вручили підозру впливовому народному депутатові Миколі Мартиненку^[64].

Загалом, на квітень розслідувалися 320 справ, корупційний збиток від яких оцінюється у 85 млрд грн.^[65]

У червні НАБУ у співпраці з ФБР змогло викрити двох народних депутатів — Борислава Розенблата і Максима Полякова — у причетності до «бурштинової мафії» та мільйонних хабарів^[66].

У жовтні НАБУ затримало у т. зв. «справі про рюкзаки Авакова» сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова — Олександра, і колишнього заступника міністра — Сергія Чеботаря^[67]. Після цього почався новий виток напруженості між правоохоронними органами держави^[68][69][70] (НАБУ, САП, НАЗК, Генпрокуратура).

14 лютого затриманий міський голова Одеси Г. Труханов та його заступник^[71].

У березні відкриті два провадження за розслідуванням журналістів з «Bihus.info» про те, як люди з оточення Петра Порошенка курують розкрадання в оборонній сфері. Були проведені обшуки в екс-першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського, його сина Ігоря та інших фігурантів^[72].

У листопаді Бюро повідомило про підозру одному з найбагатших українців — Олегу Бахматюку, з приводу заволодіння стабкредитом НБУ в розмірі 1,2 млрд грн^[73].

Невдовзі були затримані заступник начальника Київської міської митниці та одеський бізнесмен Вадим Альперін, якого ЗМІ називають «королем» і «хрещеним батьком» української контрабанди. Слідство вважає, що він безуспішно пропонував детективу НАБУ хабар у 800 тисяч доларів^[74].

Про підозру повідомлені голова Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк, його заступник Євген Аблов та ще 5 суддів цього суду, а також голова Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк. Їм інкримінують створення злочинної організації та захоплення влади^[75].

Скандал, пов'язаний з виборами Президента США

В українських ЗМІ неодноразово з'являлася інформація про зв'язки, втручання і вплив на діяльність НАБУ представників посольства США в Україні^{[76][77][78][79]}.

У жовтні 2019 року український політик і випускник школи КДБ-ФСБ Андрій Деркач оприлюднив документи про нібито вплив посольства США в Україні на діяльність НАБУ. Серед опублікованих матеріалів було представлено листування помічниці першого заступника голови НАБУ Гізо Углави Поліни Чиж та спеціаліста з правових питань програми боротьби з корупцією Департаменту юстиції США посольства США в Україні Ганни Ємельянової. За твердженнями депутата у цьому листуванні пересилалися переліки кримінальних проваджень над якими працювали детективи НАБУ, а також вказівки про надання інформації щодо справи колишнього міністра охорони навколишнього природного середовища і власника компанії «Burisma» Миколи Злочевського. За словами Деркача, американський політик Джо Байден впливав на українську владу та сприяв закриттю кримінальних справ, пов'язаних з діяльністю колишнього міністра Миколи Злочевського.^[76].

У своєму інтерв'ю інтернет-виданню «Гордон» у квітні 2020 року колишній Генеральний прокурор України Віктор Шокін висловив думку, що ініціатором створення 2015 року НАБУ був тодішній віцепрезидент США Джо Байден для того, щоб «вкрасти у ДБР через НАБУ підслідність та посадити там своїх емісарів, які дослуховуються до США»^[80]. Попередньо Віктор Шокін вже скаржився про тиск на його діяльність зі сторони Джо Байдена в рамках розслідування справи щодо компанії «Burisma» та писав заяву у Державне бюро розслідувань про розголошення співробітниками НАБУ даних, що становлять таємницю досудового розслідування, і зливі персональних даних Шокіна співробітникам посольства США в Україні^[77][78].

Протидія зі сторони Офісу Генпрокурора

Після призначення Генеральним прокурором Ірини Венедіктової з'явилась практика ручної передачі окремих кримінальних проваджень щодо високопосадовців з провадження НАБУ до інших, як вважається, більш лояльних, органів досудового розслідування. Бюро вважає ці випадки незаконними, спрямованими на захист фігурантів та перешкоджання слідству^[81].

Також Офіс Генпрокурора звинувачують у відмові затверджувати підозри та маніпулювання прокурорами, що представляють обвинувачення в суді. Усе це стосується, зокрема, справи заступника керівника Офісу президента Татарова, справи ОАСК, справи «Роттердам+», справи Нацгвардії, справи Бахматюка^[82][83].

12 червня 2020 року детективами НАБУ «на гарячому» була затримана група осіб, які намагалися передати неправомірну вигоду розміром 5 млн доларів керівництву антикорупційних органів. Це найбільший хабар в історії України. У спробі підкупу НАБУ та САП підозрюють колишнього міністра екології Миколу Злочевського, були затримані його посередники та довірені особи^[84].

У першому півріччі НАБУ розслідувало низку резонансних справ: про розкрадання ВіЕйБі банком стабілізаційного кредиту НБУ на 1,2 млрд грн; про розкрадання понад 250 млн грн керівництвом Держінвестпроекту; про неправомірну вигоду в 980 тис. грн, отриману начальником Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції; про виявлену у двох адвокатів неправомірну вигоду в сумі 130 млн грн (один з підозрюваних — брат голови ОАСК Вовка); затримання колишнього першого заступника ексголови правління «ПриватБанку» та ін.^[85] ВАКС у 2021 році ухвалив 34 вироки, із яких 27 були обвинувальними.

У 2022 році НАБУ і САП викрили на ймовірному хабарі у 558 тис. грн нардепа Сергія Кузьміних^[86], київського депутата Владислава Трубіцина^[87] та п'ятьох його спільників, екснардепа Максима Микитася у спробі підкупу за 22 млн євро мера Дніпра Філатова^[88]. Також протягом 2022 року НАБУ викрили організовану злочинну групу, яка у 2017—2018 роках за заниженими цінами продавала арештоване майно, передане АРМА^[89], оголосили підозру екскерівнику НБУ Кирилу Шевченку та посадовцям державного Укргазбанку у виведенні понад 200 млн грн^[90].

У 2022 році Вищий антикорупційний суд у першій інстанції ухвалив 37 вироків: 33 обвинувальних і 4 виправдувальних. З 33 обвинувальних вироків: 23 вироки були із реальним ув'язненням і 10 — з умовними строками, оскільки обвинувачені йшли на угоду і визнавали свою провину.

Обрання нового Директора. Повноваження попереднього директора НАБУ Артема Ситника закінчилися 16 квітня 2022 року. До складу нової комісії з обрання увійшли: Микола Кучерявенко, Карен Грінавей, Драго Кос, Кирило Легких, Повілас Малакаускас, Олексій Савчук. Уряд підтримав кандидатуру Семена Кривоноса з трьох кандидатів, запропонованих конкурсною комісією^[91]. 6 березня 2023 року Кабінет міністрів на позачерговому засіданні затвердив Директором Національного антикорупційного бюро України Семена Кривоноса.

15 травня 2023 р. НАБУ і САП задокументували отримання головою Верховного Суду В. Князєвим хабаря у близько 3 мільйони доларів. Його затримали. За даними «Дзеркала тижня», Князєв отримував гроші від посередників за рішення на користь олігарха Костянтина Жеваго^[92]. На брифінгу 16 травня директор НАБУ Семен Кривонос повідомив, що це — найбільш резонансна справа в історії роботи НАБУ та САП і найбільше викриття в судовій гілці влади^[93]. Князєв виявився найвищим за статусом чиновником України, спійманим на хабарі^[94].

25 серпня НАБУ і САП вручили підозри першому заступнику міністра аграрної політики та продовольства Тарасу Висоцькому та ексзаступнику міністра економіки Олександру Грибану. Їх підозрюють у зловживанні на суму 62,5 млн грн при закупівлі АТ «Укрзалізниця» макаронних виробів для забезпечення потреб держави у період воєнного стану у березні–квітні 2022 року^[95].

22 березня 2023 року НАБУ і САП викрили злочинну організацію під керівництвом голови Фонду державного майна України Дмитра Сенниченка, яка заволоділа понад 500 млн грн коштів АТ «Одеський припортовий завод» та АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»^[96].

У жовтні 2023 р. експертна група за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EUACI), Уряду Японії і Міжнародної організації права розвитку (ІDLO), провела оцінку діяльності НАБУ (за період з січня 2021 до червня 2023). Команда з оцінки дійшла висновку, що НАБУ розвинулося у сильну та ефективну інституцію із серйозним доробком розслідувань топ-корупції. Аудитори відзначили, що НАБУ має бездоганну репутацію, а його працівники демонструють високий рівень доброчесності^[97].

8 грудня 2023 року Рада проголосувала за поетапне збільшення чисельності працівників НАБУ на 300 посад протягом трьох років^[98].

У 2023 році НАБУ та САП викрили на зловживаннях 21 особу з-поміж вищих посадових осіб держави, 39 керівників державних підприємств, 16 суддів, 11 депутатів^[99]. За підсумками 2023 року економічний ефект діяльності НАБУ та САП сягнув 4,7 млрд грн, що в півтора раза вище за показники 2022 року^[100].

У лютому 2024 НАБУ та САП спільно зі Службою безпеки України викрили схему заволодіння нафтопродуктами, через які держава зазнала 967 мільйонів гривень збитків^[101]. 12 лютого про підозру повідомлено колишньому народному депутату Сергію Пашинському^[102].

6 червня 2024 вийшло розслідування медіавидання Bihus.Info, в якому розповідається про злив інформації детективом НАБУ Гізо Углава на корись представників Офісу Президента. Паралельно відбулися обшуки в одного з детективів НАБУ; розпочалося розслідування, на час чкого Гізо Углаву відсторонили^{[103][104][105]}.

Національне антикорупційне бюро України у соціальних мережах
	Національне антикорупційне бюро України на сайті Facebook
	Національне антикорупційне бюро України на сайті Telegram
	Національне антикорупційне бюро України на сайті Twitter
	Національне антикорупційне бюро України на сайті YouTube
	Національне антикорупційне бюро України на сайті Instagram

• Корупція
• Корупція в Україні
• Національне агентство з питань запобігання корупції
• Закон України «Про запобігання корупції»
• Спеціалізована антикорупційна прокуратура
• Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
• Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики
• Центральне антикорупційне бюро (Польща)
• Група держав проти корупції

• Діяльність Національного антикорупційного бюро України: адміністративно-правові аспекти: монографія / О. В. Скомаров, Н. О. Рибалка. — Київ: АртЕк, 2017. — 210 с. — ISBN 617-7264-66-7.

• Про Національне антикорупційне бюро України: Верховна Рада України; Закон від 14.10.2014 № 1698-VII
• Про недоліки створюваного в Україні антикорупційного бюро / РБК-Україна, 15.10.2014 15:40
• Національне антикорупційне бюро — чи відповідає воно вимогам ЄС? ІНФОГРАФІКА
• Звіти НАБУ про роботу