Навроцький Олександр Олександрович

Народився в сім'ї безмаєтних дворян. Навчався в Золотоніському повітовому училищі і Полтавській гімназії. У 1847 p. закінчив філософський факультет Київського університету. Під впливом свого двоюрідного брата Миколи Гулака став кирило-мефодіївцем. Належав до радикального крила братства. Після закінчення університету в 1847 p. приїхав до Полтави шукати служби. Під час відвідин батьків у рідному селі був заарештований і відправлений до Петербурга. Відбувши піврічне ув'язнення у В'ятській тюрмі, був висланий до Єлабуги, працював писарем у земському суді. Після зняття поліційного нагляду з 1853 p. служив у державних установах у різних містах Російської імперії.

О. Навроцький писав поетичні твори, переважно на історичну тематику. Здійснив драматичну переробку поеми Т. Г. Шевченка «Сотник».

Перекладав українською мовою світову класику, зокрема «Іліаду» та «Одіссею» Гомера, «Витязя в тигровій шкурі» Ш. Руставелі (у Навроцького — «Одягнений у барсове хутро», що відповідає грузинському оригіналу)^{[1] [2]}, твори Оссіана, П. Б. Шеллі, Дж. Байрона, В. Гюго, П.-Ж. Беранже, А.-О. Барб’є, Й. В. Гете, Н. Ленау, Г. Гейне, Г. Лонгфелло, А. Міцкевича, В. Сирокомлі, В. Жуковського, О. Пушкіна, О. Толстого, німецький епос «Пісня про Нібелунгів», сербські епічні пісні, “Слово о полку Ігоревім” та ін. Перекладав українською Псалтир^[3] і «Пісню пісень» з Біблії.

Публікувався в журналах «Основа», «Зоря», «Киевская старина», альманасі «Складка». Окремі твори увійшли до 1-го тому "Антології української поезії" (1957) ^[4] і до збірки «Поети пошевченківської доби» (1961).^[5] Проте значна частина власних творів і перекладів О. Навроцького залишилася неопублікованою; ряд автографів зберігається у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

На честь митця було названо вулицю у Полтаві та в с. Антипівка, Золотоніського району.

• Баканідзе О. Олександр Навроцький - перший український перекладач поеми "Витязь у тигровій шкурі" Шота Руставелі // Баканідзе О. Грузинсько-українські літературно-мистецькі взаємини. - К.: Дніпро, 1984.
• Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII — початок XX століття. Стор. 93-94.
• Єгіазаров С. Пам'яті моїх учителів і керівників М. І. Гулака, Л. П. Загурського та О. О. Навроцького // Наше минуле. - К., 1918. - Ч. 1.
• Павлюк М. М. О. О. Навроцький — перший український перекладач поеми Руставелі. «Радянське літературознавство», 1966, № 9.
• Павлюк М. М. Поетичний відгук О. Навроцького на смерть Тургенєва. «Радянське літературознавство», 1968, № 11.
• Павлюк Н. Н. Александр Навроцкий и армянская культура. В кн.: Исторические связи и дружба украинского и армянского народов, в. 3. Ереван, 1971.
• Шр-ко А. [Шрамченко А]. А. А. Навроцкий. «Киевская старина», 1902, № 12.

• М. М. Павлюк. Навроцький Олександр Олександрович [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.] // Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 3: К-Н.
• Г. М. Голиш. О.О. Навроцький – однодумець і соратник Т.Г. Шевченка // Сайт Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України
• Білоус, Віра. Етнографічна та національно-освітня діяльність М. Гулака та О. Навроцького на Закавказзі / В. Білоус // Народознавчі зошити : двомісячник. - Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2010. - № 5-6 (95-96) : вересень-грудень. - 2010. - 287 (505-792) с. - ISSN 1028-5091. - С. 586-595.
• Навроцький Олександр Олександрович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 404-405.
• Про О. О. Навроцького з різних джерел
• Навроцкий, Александр Александрович (малорусский писатель) [Архівовано 10 січня 2022 у Wayback Machine.] // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Т. XX (1897)

Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.