Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа

Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа
छत्रपती शिवाजी महाराज वस्तुसंग्रहालय
18.926667° пн. ш. 72.832222° сх. д. / 18.926667° пн. ш. 72.832222° сх. д. / 18.926667; 72.832222 72.832222° сх. д. / 18.926667° пн. ш. 72.832222° сх. д. / 18.926667; 72.832222
Тип	музей[2]
Назва на честь	Шиваджі
Статус спадщини	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d][3]
Частина від	Ансамблі у вікторіанському стилі та ар-деко в Мумбаї
Країна	Індія[4]
Розташування	Fortd
Адреса	400023 M. G. Road, Fort, Mumbai, India
Архітектор	George Wittetd
Засновано	10 січня 1922
Фонд	понад 50 000 артефактів[1]
Директор	Саб'ясакхі Мукхерджі
Сайт	csmvs.in
Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа (Індія)
Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа у Вікісховищі

Музей Чатрапаті Шиваджі Магараджа (CSMVS), колишня назва — Музей Західної Індії принца Уельського — головний музей міста Мумбаї (штат Махараштра)^[5]. Був заснований на початку XX століття видатними городянами за підтримки уряду на честь візиту принца Уельського. Розташований у самому серці Південного Мумбаї біля Брами до Індії. Музей було перейменовано на початку 2000-х років на честь Шиваджі, засновника імперії Маратха.

Будівля музею була зведена в індо-сарацинському архітектурному стилі з включенням елементів інших стилів (монгольського, маратхійського та джайнійського). Музей оточений пальмовими садами та квітниками.

Фонди музею налічують понад 50 000 експонатів як стародавньої індійської історії, так і з інших земель. Всі експонати розділені на три секції: мистецтво, археологія та природнича історія. Артефакти індської цивілізації та інші реліквії стародавньої Індії належать до часів правління Гуптів, Маур'їв, Чалук'я та Раштракутів^[6].

1904 року деякі представник еліти Бомбею вирішили заснувати музей та назвати його на честь тогочасного принца Уельського, майбутнього короля Георга V. Перший камінь у фундамент був закладений принцом Уельським 11 листопада 1905 року^[1]. 1 березня 1907 уряд Бомбейського президентства виділив музею земельну ділянку, де донині музей і розташовується. За результатами відкритого конкурсу 1909 року створення проекту музею було доручено Джорджу Віттету, який до цього вже проектував будівлю головпоштамту у Бомбеї, а 1911 року він же спроектував одну з найвідоміших пам'яток Мумбаї — Браму до Індії^[7].

Зведення будівлі музею було завершено 1915 року, утім використовувалась первинно як дитячий притулок і військовий шпиталь за часів Першої світової війни. Відкриття музею Принца Уельського відбулось 10 січня 1922 року, його проводила леді Ллойд, дружина Джорджа Ллойда, губернатора Бомбея^[8].

Будівля музею є місцевою пам'яткою I ступеню та 1990 року здобула першу премію (Urban Heritage Award) у бомбейському відділенні товариства Індійської спадщини^[9]. Музей було перейменовано після того як місту повернули історичну назву (колоніальний Бомбей було замінено на рідний Мумбаї)^[10]

Музей було збудовано з місцевого сірого базальту та світлого трахіту^[11]. Будівля є триповерховою прямокутною спорудою, увінчаною куполом, встановленим на базі, що утворює додатковий поверх у центрі будівлі. Центральний купол оточують башточки з мініатюрними куполами^[12][13].

За програмою модернізації (2008) у східному крилі музею планується додатково створити 2 800 м2 площ для розміщення кількох нових галерей, консерваційної студії, виїзної виставкової галереї та конференц-зали^[1] The Museum also houses a library.^[1].

Експозиція музею налічує близько 50 000 експонатів^[1], розділених на три основні секції: мистецтво, археологія та природнича історія. Окрім того музей має лісову секцію, що має зразки стародавніх порід, вирощених у Бомбейському президентстві, а також невелику геологічну колекцію місцевих гірських порід, мінералів та скам'янілостей^[8]. Галерея морської слави, де виставляються експонати морської навігації в Індії, є першою з подібних у країні^[14]. 2008 року в музеї було засновано дві нові галереї, в яких представлено колекції Карла та Мегербаї Кхандалавала та Монети Індії^[1].

Мистецька секція представляє колекції сера Пурушоттама Мавджі, придбані 1915 року, а також колекції сера Ратана Тати й сера Дорабджі Тати, придбані 1921 та 1933 року відповідно^[12].

Колекція мініатюр включає твори представників головних шкіл індійського живопису: могольської, раджастханської, пахарійської та деканської. Також у колекції є манускрипти на пальмовому листі, датовані XI-XII століттям, пах арійські малюнки початку XIX століття, а також малюнки султанського періоду^[12]. Серед найвідоміших манускриптів «Анвар-Сухайлі» з ілюстраціями, виконаними у студії монгольського імператора Акбара I, а також рукопис XVII століття індійського епосу, «Рамаяни», з Мевару^[14].

Артефакти, виготовлені зі слонової кістки, датовані ще часами правління Гуптів^[12]. Фонди музею також мають декоративні артефакти, такі як тканини, могольскі вироби з нефриту, вироби з золота, срібла та художнього металу. Також є колекція європейського живопису, кистайської та японської порцеляни, слонової кістки та нефритових виробів, інших творів непальського і тибетського мистецтва^[12]. Також у музеї є експозиції, присвячені зброї та амуніції (містить обладунки Акбара I, датовані 1581 роком)^[15].

Поштовх до розвитку археологічної колекції музею дали скульптури і монети, передані з музею в Пуне, а також колекції бомбейського відділення Королівського азійського товариства^[12]. Нині колекція містить рибальські снасті, зброю, прикраси, знаряддя мір і ваги народів індської цивілізації (2600–1900 до н. е.)^[14]. Окрім того музей має артефакти з розкопок буддійської ступи у Мірпур-Хасі^[1], скульптурну колекцію часів імперії Гуптів (280–550 до н. е.), теракотові фігурки з Сінду початку V століття, артефакти, датовані часами правління Чалук'я (VI-XII століття, Західні Чалук'ї та Раштракути), а також скульптури Раштракутів (753–982) з печер Елефанти^[12].

Допомогу у створенні секції природничої історії надала Бомбейська спілка природничої історії^[12]. Секція містить інсталяції природного середовища проживання окремих груп тварин, діорами, що ілюструють індійську дику природу. Серед експонатів секції фламінго, птахи-носороги, індійські бізони й тигри^[12].

Фотогалерея музею під назвою Від Бомбею до Мумбаї — двері на Схід з обличчям, повернутим на Захід була відкрита 29 січня 2015 року. Галерею відкривав Ніл Макгрегор, директор Британського музею (Лондон), який також прочитав ілюстровану лекцію на тему «Світова культура» у центральному фоє музею.

У жовтні 2008 року було започатковано «галерею Крішни», де виставлені твори мистецтва, присвячені богу Крішні, а у березні 2009 було відкрито «галерею Вішну».

• 
  Дварапала Якша (II століття).
• 
  Статуя із Сінду (нині Пакистан). (V століття)
• 
  Теракотова статуя Будди, Мірпур-Хас (V століття)
• 
  Фрагмент аштамурті (VI століття)
• 
  Базальтова статуя Брахми, знайдена у печерах Елефанти (VI століття)
• 
  Теракотова голова (VI століття).
• 
  Статуя Будди, Сарнатх, Варанасі
• 
  Ума-Махешвара, Айхоле (VII століття)
• 
  Варуна з Варунані, Карнатака (VIII століття)
• 
  Статуя Садашиви з пісковику, Мадх'я-Прадеш (X століття).
• 
  Статуя Будди, Наґапаттінам, Тамілнаду (X століття)
• 
  Статуя Шантінатхи, Сінд
• 
  Статуя Паршви (XII століття)
• 
  Статуя Будди, Орісса (XII століття)
• 
  Статуя Магавіри, Карнатака (XII століття)
• 
  Мармурова статуя Тіртанкари, Гуджарат
• 
  Обладунки Акбара I
• 
  Статуя Вішну, Непал (XVIII століття)
• 
  Головний хол музею
• 
  Статуя Рішабхи
• 
  Японська скульптура
• 
  Годинникова шафа (початок XX століття)