Мовчання ягнят

ФБР проводить розслідування серії вбивств, скоєних невідомим серійним вбивцею. За звичку здирати шкіру з убитих ним жінок його прозвали «Буффало Біллом». Не знайшовши зачіпок, ФБР вирішує звернутися за порадою до вбивці-канібала, у минулому психіатра, надзвичайно небезпечного Ганнібала-«Канібала» Лектера, котрий перебуває в ізоляторі психлікарні. Для розмови з ним відправляють молоду слухачку академії ФБР Кларису Старлінг. Між Лектером і Старлінг виникає зв'язок, Лектер починає грати з нею у дивну психологічну гру: він погоджується допомагати Старлінг, лише якщо вона відкриє йому подробиці свого життя. Старлінг розповідає Лектеру частину своїх дитячих спогадів, пов'язаних з сильними психологічними переживаннями, коли вона втікала з будинку прийомних батьків, намагаючись врятувати від забою ягня. Лектер, як плату за розповідь, звертає її увагу на деякі деталі справи, опираючись на які, Старлінг урешті знаходить слід, що веде до Буффало Білла. Тим часом маніяк викрадає дочку сенатора, а головний лікар Чілтон через власне марнославство забороняє Старлінг зустрічатися з Лектером. Сенатор йде на угоду з Лектером, однак той втікає з ізолятора, розправившись з охоронцями й бригадою швидкої допомоги. Вивчаючи минуле однієї з жертв, Старлінг здогадується, що Білл — у минулому кравець. У пошуках записів першої жертви вона приїжджає до її будинку, де й переховується маніяк. Вона здогадується, хто він, за метеликом, що виповз із його халата (він вклав кокон у горло однієї з жертв). Переслідуючи вбивцю, Старлінг опиняється в підвалі, маніяк раптом вимикає світло, а сам, з приладом нічного бачення, цілить у спину Старлінг. Вона влучає у Білла, вистріливши на звук зведеного курка. В останньому кадрі Лектер дзвонить Старлінг з аеропорту Південного Біміні (Багамські Острови), де таємно переслідує панікуючого Чілтона, та натякає їй, що Чілтон його наступна жертва.

• Джоді Фостер — Клариса Старлінг
• Ентоні Гопкінс — доктор Ганнібал Лектер
• Скотт Гленн — Джек Кровфорд
• Тед Лівайн — Буффало Білл
• Брук Сміт — Кетрін Мартін
• Ентоні Гілд — доктор Фредерік Чілтон
• Кейсі Леммонс — Арделія Мепп
• Діана Бейкер — сенаторка Рут Мартін
• Трейсі Волтер — Ламар
• Чарльз Неп'єр — лейтенант Бойл
• Роджер Корман — Гайден Берк

• Під час зйомок сцени першої зустрічі Лектера та Старлінг Ентоні Гопкінс старався дивитися прямо в камеру, щоб створити ефект враження (за його словами), що він «знає абсолютно все».
• Ентоні Гопкінс, говорячи про голос свого персонажа, описував його «симбіозом Трумена Капоте і Кетрін Гепберн».
• Якщо уважно розглянути один з постерів фільму, то можна побачити на тілі метелика зображення черепа, а сам череп складений з семи оголених жіночих тіл (це епізод роботи фотографа Філіпа Галсмана «Скальп Далі»).
• Ганнібала Лектера можна бачити в фільмі загалом не більше 16 хвилин, однак це дозволило Ентоні Гопкінсу отримати «Оскар» у номінації «Найкраща чоловіча роль». Цей факт дотепер є неперевершеним досягненням.
• Злочинець клав жертвам у рот лялечки бражника мертва голова. Для маніяка вони були символом переродження — він хотів перетворитися на жінку, як лялечка — на метелика.
• «Мовчання ягнят» — не перший фільм про Ганнібала Лектера. У 1986 році режисер Майкл Манн зняв фільм «Мисливець на людей», за романом Томаса Гарріса «Червоний дракон».

• 1991 — приз «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю за найкращу режисерську роботу (Джонатан Деммі)
• 1992 — 5 премій «Оскар»: найкращий фільм (Кеннет Утт, Едвард Саксон, Рональд Бозман), найкраща чоловіча роль (Ентоні Гопкінс), найкраща жіноча роль (Джоді Фостер), найкращий режисер (Джонатан Деммі), найкращий адаптований сценарій (Тед Таллі)
• 1992 — 4 премії «Сатурн»: найкращий фільм жахів, найкращий актор (Ентоні Гопкінс), найкращий сценарій (Тед Таллі), найкращий грим (Карл Фуллертон, Ніл Мартц)
• 1992 — дві премії Британської кіноакадемії: найкраща чоловіча роль (Ентоні Гопкінс), найкраща жіноча роль (Джоді Фостер)
• 1992 — премія Гільдії режисерів США (Джонатан Деммі)
• 1992 — премія Едгара Аллана По за найкращий художній фільм (Тед Таллі)
• 1992 — премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — драма (Джоді Фостер)
• 1992 — премія Гільдії сценаристів США за найкращий адаптований сценарій (Тед Таллі)

• 1991 — номінація на приз Золотий ведмідь Берлінського кінофестивалю (Джонатан Деммі)
• 1992 — дві номінації на премію «Оскар»: найкращий звук (Том Флейшман, Крістофер Ньюман), найкращий монтаж (Крейґ МакКей)
• 1992 — 4 номінації на премію «Сатурн»: найкращий режисер (Джонатан Деммі), найкраща акторка (Джоді Фостер), найкраща музика (Говард Шор), найкращі костюми (Колін Атвуд)
• 1992 — 7 номінацій на премію Британської кіноакадемії: найкращий фільм (Кеннет Утт, Едвард Саксон, Рональд Бозман, Джонатан Деммі), найкращий режисер (Джонатан Деммі), найкращий адаптований сценарій (Тед Таллі), найкраща операторська робота (Так Фуджімото), найкращий оригінальний саундтрек (Говард Шор), найкращий монтаж (Крейґ МакКей), найкращий звук (Том Флейшман, Крістофер Ньюман, Скіп Лівсей)
• 1992 — номінація на премію «Сезар» за найкращий іноземний фільм (Джонатан Деммі)
• 1992 — 4 номінації на премію «Золотий глобус»: найкращий фільм — драма, найкраща чоловіча роль — драма (Ентоні Гопкінс), найкращий режисер (Джонатан Деммі), найкращий сценарій (Тед Таллі)