Младен Бартулович

Професіональні виступи розпочав у сезоні 2004/05 за команду «Хайдук» (Спліт), у складі якої того ж сезону виборов золоті нагороди чемпіонату Хорватії. Уже наприкінці наступного сезону влітку 2006 року перейшов до дніпропетровського «Дніпра».

У сезоні 2006/07 відіграв у чемпіонаті України за «Дніпро» 20 матчів, у 12 з них виходив у стартовому складі команди. Протягом першої половини сезону 2007/08 фактично втратив місце в основі команди й під час зимової перерви був відданий в оренду до криворізького «Кривбаса». У криворізькому клубі відіграв увесь 2008 рік, ставши одним з основних гравців команди.

Після завершення терміну оренди на початку 2009 повернувся до «Дніпра», пройшов тренувальний збір в Ізраїлі, однак знов таки не зміг закріпитися в основі дніпропетровської команди. З початку чемпіонату України 2009/10 був знову орендований «Кривбасом», регулярно виходив в основному складі та став одним із найкращих бомбардирів клубу за результатами сезону (здебільшого реалізовував пенальті).

Перед початком сезону 2010/11 повернувся з оренди до «Дніпра», провів із командою тренувальні збори, однак учергове не зацікавив тренерський штаб свого клубу та був відданий в оренду, цього разу до київського «Арсенала». Орендний договір був укладений на пів року з наступним правом викупу прав на гравця^[1]. Дебютував у новій команді в першому ж матчі нового сезону — грі 9 липня 2010 року проти запорізького «Металурга», відзначив вихід на поле забитим голом, який виявився єдиним у грі та переможним для «Арсенала».

Проте заграти у столичному клубі не зміг і після завершення строку оренди в січні 2011 року повернувся до «Дніпра»^[2]. Але й цього разу тренерський штаб дніпропетровської команди не виявив зацікавленості в послугах футболіста, і на початку 2011 року він приєднався на орендних умовах до вже добре знайомого собі «Кривбаса». У криворізькому клубі провів два з половиною роки, будучи весь час основним півзахисником команди. Проте влітку 2013 року «Кривбас» знявся зі змагань і Младен повернувся до «Дніпра».

12 липня 2013 року разом з одноклубниками Євгеном Бохашвілі та Валерієм Федорчуком на правах оренди до кінця року перейшов у львівські «Карпати»^[3].

У липні 2015 року було оголошено, що після закінчення контракту з «Дніпром», Младен стане офіційно гравцем «Ворскли»^[4]. Узимку 2016/17 залишив полтавську команду^[5].

28 лютого Бартуловіч підписав шестимісячний контракт з польським клубом «Медзь».^[6] Восени 2018 року Бартулович покинув польський клуб, а вже 5 жовтня 2018 року він підписав контракт із українським клубом першої ліги «Волинь» з Луцька.^[7][8] Дебютував у новій команді хорватський півзахисник уже наступного дня, вийшовши на заміну в матчі чемпіонату України проти «Колоса» з Ковалівки.^[9]

У стані лучан Младен пробув трохи більше року, 22 січня 2020 року підписавши контракт з «Інгульцем» і тим самим встановивши своєрідний рекорд ― він став першим легіонером, який зіграв за 7 різних українських клубів^[10]. 7 листопада 2021 року Бартулович, вийшовши на заміну у матчі з «Дніпром-1» (0:1), провів свій 250-й матч у Прем'єр-лізі України і став 5-м легіонером з дальнього зарубіжжя, який досяг цього рубежу. Більшу кількість матчів в УПЛ з легіонерів провели лише Даріо Срна (339), Желько Любенович (303), Папа Гує (298) та Арменд Даллку (292)^[11]. До кінця року він зіграв ще у двох матчах чемпіонату, після чого завершив ігрову кар'єру^[12]. Всього хорват у матчах УПЛ забив 37 голів, в тому числі 8 у складі команди з Петрового і за кількістю голів увійшов до двадцятки найкращих легіонерів-бомбардирів в українських чемпіонатах, наздогнавши за цим показником нігерійця Еммануеля Окодуву^[13].

Викликався до збірних команд Хорватії з п'ятнадцятирічного віку, дебют у формі збірної — 5 березня 2002 року у грі збірної Хорватії U-16 проти словенських однолітків (перемога 7:1). Загалом у юнацьких збірних відіграв 29 матчів, відзначився одним забитим голом. Протягом 2005—2006 років — виступи у складі молодіжної збірної Хорватії: 10 матчів, 1 гол.

У складі основної збірної Хорватії дебютував 1 квітня 2006 року в товариській зустрічі зі збірною Гонконгу (перемога 4:0), після чого довгий час до збірної не викликався. Наступного разу з'явився на полі у футболці хорватської збірної лише 14 листопада 2009 року в товариській грі зі збірною Ліхтенштейну, яка фактично ознаменувала для хорватів початок нового відбірного циклу після того, як збірна не змогла пройти кваліфікацію до чемпіонату світу 2010 року. В офіційному матчі за збірну Бартулович так жодного разу і не зіграв.

У січні 2022 року увійшов до тренерського штабу Сергія Лавриненка в «Інгульці» та став його асистентом^[14]. Після звільнення головного тренера, 15 листопада 2022 року Бартулович став в.о. головного тренера команди^[15]. У дебютному матчі на чолі клубу Бартулович поступився київському «Динамо» (1:2)^[16].

Станом на 26 березня 2021^[17]

Його дружина Наталія є донькою українського футбольного тренера Сергія Башкирова^[18]

• Чемпіон Хорватії: 2004/05
• Володар Суперкубка Хорватії: 2004, 2005
• Фіналіст Ліги Європи УЄФА: 2014/15

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Історія виступів гравця у складі збірних на сайті Федерації футболу Хорватії. (хор.)
• Младен Бартулович на сайті transfermarkt.com (англ.)