Мишковичі (Тернопільський район)

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки культур кулястих амфор, Ноа, голіградської, західноподільської групи скіфського часу, черняхівської, Лука-Райковецька, давньоруської культур.

Перша писемна згадка — 1564 рік.

Згадується 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду^[1].Документи, які стосуються історії села Мишковичі виявлені у фондах Йосифінської (1787-17 88рр.) і Францисканської (1819—1820) метрик — перших поземельних кадастрів Галичини, названих так на честь австрійських імператорів, у час правління яких складалися ці метрики.

Є припущення, що село виникло раніше, приблизно в XIII ст. В південній частині села, де починається ліс, колись стояла церква, сліди кладовища залишилися по нинішній час.

У 1742—1746 рр. греко-католицький парох с. Мишковичі Іван Пашковський уклав рукописний пісенник — антологію духовної та світської лірики. Окрім добре відомих пісень до свого збірника священник включив і власні твори: «Поки ж думати, Боже, дай знати», «Мусиш ти ся признати», «Тяжка річ любити», «О, як тяжко, хто кохає» та інші.^[2] Відомий український літературознавець Олекса Мишанич охарактеризував збірник із Мишковичів таким чином:

У «піснях світських» І. Пашковського вдало поєднується книжний елемент з народнопоетичним, релігійний, моралізаційний тон уживається з тверезим народним поглядом на кохання як на земне щастя, парування рівного з рівним.^[2]

Станом на 1819—1820 роки у власності громади села Мишковичі було орної землі 2199 морги 1444 квадрантних сажнів вартістю 6966 зол.рин. і 5/11 крейцер австрійської валюти; сіножатей 227 морги 1481 квадратних сажнів вартістю 4323 зол. рин і 4/44 крейцери австрійської валюти, з яких збирали 1827 центнерів сіна; лісу-379 морги 1626 квандратних сажнів вартістю 348 зол. рин і 48 крейцер австрійської валюти.

У 1889 році заснований хутір Кринички, 5 км від села. На даний час проживає 1 родина.

На початку XIX століття село належало графу Баворовському. Сім'я отримала село як у подарунок від поміщика Забельського. Він став хресним батьком сина Баворовського. Останній поміщик Віктор Баворовський 1892 р. покінчив життя самогубством. Передав свої землі в державний фонд. Після того землями користувався граф Мішковіцький. На першу половину XIX століття піддані села Мишковичі відбували панщину.

Територія сучасної дільничної лікарні — це колишній маєток пані Марії Зелінської (1898 р.). Вона заклала чудовий Англійський парк. Їй з Англії привезли чудові саджанці різних порід.

Документи, які стосуються історії церкви, виявлені у фондах Галицького намісництва і Галицької фінансової прокуратури. Станом на 1805 р. у с. Мишковичі була церква під назвою Покрови Пресвятої Богородиці, збудована з тесаного дерева, під гонтовим дахом. Будинок священника поставлений за пруським методом вартістю 100 зол. рин. На правій стороні піч цеглова з каміном мурованим, зліва — пекарня з піччю. Будинок накритий солом'яним дахом, старий. Була стайня для коней, на стовпах дерев'яних вартістю 15 зол. рин. Стайня для худоби також стара, поліплена глиною, під дахом солом'яним.

Станом на 1924 р. у селі Мишковичі була двокласова загальна народна школа з польською мовою викладання.

У 1922 році діяло товариство «Просвіта».

11 листопада 1931 року головна управа товариства «Рідна школа» у місті Тернополі дала дозвіл на відділення товариства у селі Мишковичі. Кількість членів — становила 72 чоловік.

В червні 1910 року в селі було засновано товариство «Сільський господар».

Село Мишковичі визволене від фашистів 23 березня 1944 року.

У 1941 році на території села створено колгосп імені Тимошенка. В ньому нараховувалось 46 родин. У 1964 році колгосп змінив назву на «Заповіт Леніна».У селі Мишковичі є спиртзавод, заснований у 1892 р. Це була гуральня, яка належала адвокату і поміщику Осировському. У 1914—1939 рр. — пану Зелінському. Працювало 7 чоловік. На даний час працює 180 чоловік. У 1971 році побудовано комбікормовий завод.

У 1996 р. освячено місце, закопано хрест, де мала будуватися греко-католицька церква. ЇЇ будівництво закінчено 18 жовтня 2003 р.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1993 особи, з яких 917 чоловіків та 1076 жінок^[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2066 осіб^[4].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

• церква Покрови Пресвятої Богородиці (1817, мурована, ПЦУ),
• церква Покрови Пресвятої Богородиці (2003, мурована, УГКЦ).

Споруджений пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975), насипано символічну могилу УСС (1992), встановлено пам'ятні хрести на честь передачі землі в приватну власність та 2000-ліття Різдва Христового (2001).

Поблизу села в лісовому урочищі «Мишковицька дача» Микулинецького лісництва у кварталі 25 виділі 7 зростають 8 дерев дуба звичайного, що оголошені ботанічною пам'яткою природи місцевого значення.

Працюють НВК «Мишковицька ЗОШ 1-3 ступенів» ДНЗ^[6], дитячий садок, Будинок культури, бібліотека, дільнична лікарня, спиртозавод^[7], комбікормовий завод, меблевий цех, фермерське господарство, розвинене садівництво.

Діти із села беруть участь у ансамблі «Диво-струни».

• письменник Богдан Бастюк,
• вчені Мирослав й Орест Іванюти,
• актор Іван Довгалюк.
• Остапів Роман Богданович (11 червня 1976, с. Мишковичі Тернопільського району  Тернопільської області— 10 січня.2023, Донецька область) — український військовик, учасник російсько-української війни. Депутат Великогаївської сільської ради VIII скликання округу №7 від партії «Європейська Солідарність».^[8]
• Орест Васильович Клошник (5 лютого 1988, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область — 7 вересня 2022, Донецька область) — український військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни.[1]

• громадський діяч, депутат Народних Зборів Західної України М. Іванюта,
• пастирював І. Пашковський,
• У 1938—1940 роках душпастирював Йосиф Бучинський (1891—1941) — греко-католицький священник, жертва радянських репресій, слуга Божий.

• Уніят-Карпович В. Мишковичі // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 401—402. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Савенко В. Мишковичі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 525. — ISBN 966-528-199-2.
• Myszkowice, wś nad Seretem, pow. tarnopolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 843. (пол.)
• http://www.oda.te.gov.ua/ternopilska/ua/5859.htm [Архівовано 27 квітня 2019 у Wayback Machine.]

Мишковичі у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Теми у Вікіджерелах?
	Мишковичі у Вікісховищі?