Мисін Олександр Павлович

Народився 20 липня 1920 року в м. Олександрівськ-Грушевський, зараз м. Шахти, Ростовська область в родині робітника. Закінчив педагогічний технікум, працював заступником директора школи.

В Червоній Армії з 1939 року. В 1941 році закінчив Сталинградське військово-політичне училище. На фронті з червня 1941 року^[2]. Кілька разів був поранений.

Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). Командир 231-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Маковецький Ф. Є. в наградному листі написав, що вночі з 24 на 25 вересня 1943 року рота під командуванням Мисіна першою в полку форсувала Дніпро, очистила правий берег від противника і створила плацдарм для подальшого форсування Дніпра полком.28.09.1943 року рота відбила три атаки переважаючих сил противника. Коли притивник підійшов впритул і почав закидувати роту гранатами, командир роти особисто брав участь у відбитті атаки. В бою було знищено 40 ворогів, німці не витримали і відступили^[3].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії старшому лейтенанту Мисіну Олександру Павловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»^[4].

Війну гвардії майор Мисін О. П. закінчував на посаді заступника командира 210-го гвардійського стрілецького Полоцького полку 71-ї гвардійської стрілецької дивізії^[ru]. Командир полку гвардії підполковник Філатов в наградному листі написав, що в тяжких умовах боїв в районі населеного пункту Симонії Латиської ССР 25 лютого 1945 року, коли командир батальйону і більшість офіцерського складу вийшли зі строю, а ворог по кілька разів на день кидав маси танків і самоходок на порядки батальйону, Мисін взяв на себе командування батальйоном і своїми вмілими та рішучими діями організував відбиття 6 конртатак противника, не допустивши його до бойових порядків батальйону^[2]. Мисін був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня.

З 1946 року гвардії підполковник Мисін О. П. у запасі. Він жив у м. Рига, працював заступником директора готелю «Даугава».

Помер 25 серпня 1989 року. Похований у м. Рига на Гарнізонному кладовищі.

• медаль «Золота Зірка» № 1565 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
• Орден Леніна
• Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
• Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
• Медалі

Мисін Олександр Павлович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

• ГЕРОИ СОВЕТСКОГО СОЮЗА — УРОЖЕНЦЫ ДОНА [Архівовано 28 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• Город, в котором родился (рос.)
• Шахтинцы — Герои Советского союза (рос.)

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 (рос.)
• Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)