Милиця

Милиці використовувалися вже в Стародавньому Єгипті^[3]. У 1917 році Еміль Шлік (Emile Schlick) запатентував першу милицю фабричного виробництва: вона складалася з посоха, спорядженого пахвовою перекладиною. Пізніше А. Р. Лофстренд-молодший (A. R. Lofstrand Jr) розробив перші милиці з регулюванням за зростом. Відтоді конструкція милиць мало змінилася^[3].

Милиці існують двох типів: пахвові милиці й милиці з опорою на передпліччя^[4].

Пахвова милиця складається з двох дерев'яних планок (металевих трубок), що сходяться унизу, і поміщеної між ними нижньої стійки з гумовим наконечником; зверху планки з'єднуються пахвовою перекладкою, у середині — руків'ям для кисті. Для регулювання за зростом нижня стійка може пересуватися відносно верхніх планок, фіксуючись затискачами, гвинтами або штифтами.Пахвова перекладка часто обмотується рушником, бинтами, споряджається м'якими прокладками: тривале стискування цієї ділянки може спричинити радіальну нейропатію^[5][6].

Застосовується при травмах нижніх кінцівок, а також у випадках, коли пацієнтові складно підтримувати власну вагу тіла (похилий вік, ослаблені м'язи ніг, повнота)^[7][8].

Була розроблена модель пахвових милиць з пружинами в стійках, що за задумом, мало підвищити швидкість пересування на милицях (щоправда, дослідження показали, що виграш у швидкості порівняно зі звичайними милицями був незначним)^[9].

Милиця з опорою на передпліччя (з опорою на лікоть, «канадка») являє собою металеву (алюмінієву) стійку, верхня частина якої вигнута під кутом близько 30°. Споряджена руків'ям для кисті і упором-затискачем у вигляді півкруглої манжети. Знизу має гумовий наконечник.

Регулювання за зростом здійснюється телескопічним способом. У деяких моделях також регулюється відстань від руків'я до упора-затискача.

Застосовується у пізній період реабілітації після травм нижніх кінцівок, коли пацієнт вже може повністю чи частково підтримувати власну вагу.

Використовуються рідше, але їхня перевага полягає в тому, що руки при користуванні ними залишаються вільними. Така милиця являє собою раму, що кріпиться до стегна, забезпечуючи перенесення ваги тіла зі ступні й гомілки на стегно чи коліно.

Зустрічаються рідко, застосовуються у випадках ослаблення сили стискування кисті (артрит, дитячий церебральний параліч). Рука фіксується на горизонтальній платформі, спорядженій руків'ям.

• Дерево
• Метал (сталь, алюмінієві або титанові сплави)
• Композитні матеріали
• Вуглепластик
• Термопласти

Поряд з милицями, особами з хворими чи пошкодженими ногами можуть використовуватися інвалідні візки, колінні самокати^[en], ходунки, ролятори, тростини.