Матієва

В 1600 році Матієва відповідно до угоди в переліку 25 гірських сіл перейшла від князів Острозьких до князів Любомирських.

Зі збереженої в Матієвій давньої грамоти відомо, що 17 березня 1617 p. матієвський парох о. Іван Ольшавський уступив парохію на користь о. Костянтина Паславського. Тобто, вже тоді існували церква і парохія.

З листопада 1918 по січень 1920 село входило до складу Лемківської Республіки. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.

До середини XX ст. в регіоні переважало лемківсько-українське населення. У 1939 році з 470 жителів села — 440 українців, 15 поляків, 5 латинників і 10 євреїв.^[3] До 1945 р. в селі була греко-католицька парафія Мушинського деканату, до якої також належали Складисте, Ростока Мала, Чачів, Барновець, Рибень; метричні книги велися з 1756 року^[4].

Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, у цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. 33 з тих, хто вижив, 7 липня 1947 року під час Операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі^[5].

У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][6]:

У селі є давня дерев'яна греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці 1830 року зі збереженим внутрішнім облаштуванням (в даний час — Римсько-католицький костел), у якій був охрещений Володимир Кубійович.

• Матіїв
• Apokryf Ruski [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.](пол.)