Маршинці
| село Маршинці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Чернівецька область |
| Район | Чернівецький район |
| Громада | Новоселицька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA73060410080064009 |
| Облікова картка | Маршинці. |
| Основні дані | |
| Засноване | 1611 (413 років) |
| Перша згадка | 1611[1] |
| Населення | 5353 осіб |
| Поштовий індекс | 60309 |
| Телефонний код | +380 3733 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°12′42″ пн. ш. 26°18′11″ сх. д. / 48.21167° пн. ш. 26.30306° сх. д. 26°18′11″ сх. д. / 48.21167° пн. ш. 26.30306° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 132 м |
| Відстань до обласного центру | 30 км |
| Найближча залізнична станція | Чернівці |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 60300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Новоселиця, вул. Каштанова, 3 |
| Карта | |
  Маршинці | |
 Маршинці | |
| Мапа | |
 | |
Ма́ршинці — село в Україні, у Новоселицькій міській громаді Чернівецького району Чернівецької області.
Географія
ред. кодСело Маршинці розташоване за 30 км від обласного та районного центру та починається одразу за містом Новоселиця, на лівому березі річки Прут, неподалік державного кордону з Румунією.
Історія
ред. кодПерша письмова згадка про село Маршинці датується 1611 роком.
На околицях села виявлені рештки поселень Ноа культури (XIV—XII століття до н. е.) та Черняхівської культури (III—IV століття нашої ери). В урочищі Солонець знайдено слов'янське поселення ІХ—ХІ століть.
У 1710 року в поселені збудовано дерев'яну церкву, яка буула перебудована у 1858 році в муровану.
За Бухарестським мирним договором, підписаним 1812 року між Російською та Османською імперіями наприкінці російсько-турецької війни, село було приєднано до Хотинського повіту. За даними 1859 року у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії мешкали 1634 особи (843 чоловічої та 791 жіночої статі), налічувалось 260 домогосподарств, існувала православна церква та два кордони[2].
Станом на 1886 рік у власницькому селі Новоселицької волості мешкало 1969 осіб, налічувалось 383 домогосподарства, існували православна церква, школа та кордон[3].
27 березня 1918 року, після об'єднання Бессарабії з Румунією, село Маршинці опинилося в складі Румунії, у Пласа-Ліпкані Хотинського повіту.
За переписом 1930 року в селі налічувалося 3931 особа, з них 3710 румунів, 105 росіян, 86 євреїв, 18 українців, 7 поляків та 5 німців.
У 1944 році село було тимчасово окуповане СРСР та приєднано до складу Новоселицького району Чернівецької області Української РСР, відповідно з адміністративно-територіальним устроєм, розробленим Сталіним.
З 24 серпня 1991 року село Маршинці у складі Незалежної Україні.
24 грудня 2017 року, в ході децентралізації, Маршинецька сільська рада об'єднана з Новоселицькою міською громадою Новоселицького району.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Новоселицького району, село увійшло до складу новоутвореного Чернівецького району[4].
У 2021 році в селі Маршинці відкрито автомобільний рух відновленим мостом через річку Прут, який у 2008 році зруйнувала повінь.
У 2022 року селі з'явився провулок Червоної Рути[5].
Населення
ред. кодУ селі проживає понад 5 тисяч мешканців. Чимало мешканців села виїхало на заробітки за кордон. Село щільно забудоване та нагадує містечко. Основна діяльність — сільське господарство.
Мова
ред. кодРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| румунська | 93,65 % |
| українська | 5,1 % |
| російська | 1,21 % |
Економіка
ред. кодУ Маршинцях діють:
- птахофабрика;
- кав'ярня;
- винний міні-завод;
- підприємство з виробництва поліетиленових пакетів «Ритм».
Соціальна сфера
ред. код- Середня загальноосвітня школа
- Дитячий дошкільний навчальний заклад.
- Клуб.
- Амбулаторія ЗПСМ.
Церква святого Миколая
ред. кодСвоєрідною місцевої пам'яткою архітектури Маршинців є церква святого Миколая, яка зведена у 1887 році з червоної цегли, і є унікальною пам'яткою культової архітектури, єдиною у своєму роді у Північній Буковині та Північній Бессарабії, проте, не потрапила до жодного реєстру. У 1913 році відбулось освячення церкви святого Миколая — подія великого духовного значення для мешканців села. У 1914 році перебудована з червоної цегли. Будівництво тривало впродовж 16 років[7].
Саме в цій церкві, у 1970 році, Софія Ротару та Анатолій Євдокименко хрестили сина Руслана.
У 2014 році в селі відзначалось 100-річчя церкви.
7 серпня 2022 року Софія Ротару, з нагоди свого 75-річчя, приїхала до рідного села Маршинці для відзначення свого ювілею[8].
Особистості
ред. кодУродженці села:
- Софія Ротару (нар. 1947) — естрадна співачка, народна артистка СРСР, народна артистка України.
- Аурелія Ротару (нар. 1958) — естрадна співачка, народна артистка України.
- Георгій Агратіна (нар. 1948) — український виконавець на народних інструментах.
- Лілія Сандулеса (нар. 1958) — естрадна співачка, народна артистка України.
- Олексій Арсеній — український військовослужбовець, учасник російсько-української війна[9]
Примітки
ред. кодПосилання
ред. код | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маршинці |
| ||||||||||||||||
| |||||||||||
