Мартиш Василь
Василь Мартиш (пол. Wasyl (Bazyli) Martysz; *20 лютого 1874 — †4 травня 1945) — православний священник, протопресвітер[1] і священномученик Української православної церкви.
| о. Василь Мартиш | ||
|---|---|---|
 | ||
| Псевдо | Св. священномученик Василій | |
| Народився | 20 лютого 1874 c. Тератин | |
| Помер | 4 травня 1945 (71 рік) с. Тератин ·розстріл | |
| Поховання | Варшава | |
| Країна |  Польща Російська імперія | |
| Національність | українець | |
| Діяльність | капелан Війська Польського | |
| Alma mater | Холмська духовна семінарія | |
| Титул | протоієрей | |
| Військове звання | полковник | |
| Конфесія | ППЦ | |
| Нагороди |
| |
Життєпис
Народився у селі Тератин, Грубешівського повіту Люблінської губернії Російської імперії, на Холмщині (Закерзоння) 20 лютого 1874 року, у родині судді.
Закінчивши Холмську духовну семінарію. Незабаром після закінчення отець Василь одружився, а 10 грудня 1900 р. був висвячений в сан священника. Пізніше був направлений для проведення місіонерської роботи на Аляску. По поверненні в Європу о. Василь став у 1912 р. настоятелем православної парафії у Сілезії.
В часі Першої світовії війни отець Мартиш з родиною знайшов притулок в Москві, у Монастирі Св. Андроніка[ru]. У 1919 р. його родина повернулася на рідні терени, де він приступив до організації православних капеланів у польському війську, за що 7 грудня 1925 р. отримав нагороду офіцерський хрест Орден Відродження Польщі[2] і військове звання полковника, був на чолі військових священиків[1]. На цій посаді він прослужив 25 років.
Брав активну участь у богослужіннях воїнам Армії Української Народної Республіки, які перебували в таборах інтернованих у Польщі після поразки Української державності. 8-го липня 1921 р. провів Літургію українською мовою для більш ніж 5000 інтернованих вояків. Також активно займався організацією і підготуванням священників в цих таборах.
Закінчив свою службову діяльність у 1936 р. у віці 62 років, і повернувся у своє рідне село Тератин.
У Велику П'ятницю, 4-го травня 1945 р. до хати о. Василя увірвався польський націоналістичний відділ під керівництвом Збіґнєва Ґури — псевдо «Яцек». Священика катували протягом 4 годин, після чого застрілили.
Похорони Василя Мартиша очолив о. Іван Левчук в Холмi а поховання відбулося в с. Тератині. В жовтні 1963 р. о. Василя перепоховали на православному кладовищі на Волі в Варшаві, де поховані й ветерани Армії Української Народної Республіки.
У 2003 р. його Святі Мощі були перенесені до Церкви Івана Ліствичника поруч із цвинтарем, а 7-8 червня того ж року він був причислений до лику Святих у м. Холмі.
Примітки
Посилання
- Св. священномученик Василій [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Літковець Олексій. Трагедія українців Холмщини і Підляшшя [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Собор Святих Мучеників Холмських і Підляшських [Архівовано 5 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- (англ.)New Martyr Archpriest Vasily Martysz [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]
- (пол.)Święty misjonarz Bazyli