Марсель Гріоль

Незважаючи на яскраво виражену антирасистську тенденцію друкованих та усних виступів Гріоля, його концепція характеру культури народів Африки південніше Сахари суперечить науковим даним і відповідає інтересам неоколоніалістів. Вимагаючи поваги до африканської цивілізації, він бачить її сутність у релігійних віруваннях, у міфології, яку він видає за особливу метафізичну філософію, тобто акцентує і ідеалізує найбільш архаїчні елементи африканської культури. Самобутня творчість африканських народів аж ніяк не вичерпується релігією, у ньому є багато життєствердних начал. Звільняючись від політико-економічного і ідеологічного гніту колоніалізму, африканці розвивають і збагачують прогресивні традиції цієї культурної спадщини.

• Méthode de l'ethnographie, P., 1957;^[8]
• Les flambeurs d'hommes, P., 1934
• Masques dogons, P., 1938
• Dieu d'eau, entretiens avec Ogotemmêli, P., 1948;
• Fouilles dans le région du Tchad (avec Lebeuf J. P.). «J. de la Société des Africanistes», R., 1948

• У 1930-х роках Марсель Гріоль довго жив серед догонів (африканські племена, що мешкають на території Малі), вивчав побут, записував легенди і навіть рішенням ради старійшин був допущений до посвячення у таємне звання жерця.
• У 1931–1933 рр. в етнологічній експедиції Марселя Гріоля «Місія Дакар-Джибуті» взяв участь французький письменник і етнолог Мішель Лейріс.

• Шаревская Б., Проблемы духовной культуры народов Африки южнее Сахары и концепция Марселя Гриоля, «ВИМК», 1961, No 4.

• Советская историческая энциклопедия [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]