Малинище
Мали́нище — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області. Населення становить 18 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Пеняківська сільська рада, якій підпорядковувались села Пеняки, Літовище, Малинище, Чепелі.[6]
| село Малинище | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська |
| Район | Золочівський |
| Громада | Підкамінська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA46040110140086534 |
| Основні дані | |
| Населення | 18 |
| Площа | 0,06 км² |
| Густота населення | 300 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80664[1] |
| Телефонний код | +380 3266[2] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°55′26″ пн. ш. 25°15′45″ сх. д. / 49.92389° пн. ш. 25.26250° сх. д. 25°15′45″ сх. д. / 49.92389° пн. ш. 25.26250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 372 м[3] |
| Відстань до обласного центру | 108 км[4] |
| Відстань до районного центру | 28 км[5] |
| Найближча залізнична станція | Броди |
| Відстань до залізничної станції | 28 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80664, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Пеняки[6] |
| Сільський голова | Гавришко Микола Богданович[6] |
| Карта | |
  Малинище | |
 Малинище | |
| Мапа | |
 | |
Географія
Північну частину місцевості займають ліси, переважно дубові, у яких також зростають липи, клени, берези, граб та бук, зокрема, ліс Паньківщина.
Населення
У 1880 році мешкало 177 осіб в ґміні та 9 осіб мешкали на панському дворі, з них 139 римокатоликів. У 1931 році в селі було 36 дворів, де мешкало 176 осіб.
Археологічні дослідження
у 2008 році в результаті досліджень багатошарової пам’ятки Малинище І Бродівським загоном археологічної експедиції Львівського національного університету імені Івана Франка були отримані нові матеріали до вивчення давнього населення верхнього Надсереття.[7]
Поселення Малинище І розташоване на південно-східній околиці села Малинище. В географічному плані ця територія розташована у південно-західній частині Вороняцького горбогір’я, характерними рисами якого є лісистість та доволі значні абсолютні висоти (450 метрів над рівнем моря). Поверхня Вороняків горбисто-пасмова, розчленована долинами річок і балок (так званими прохідними долинами). Переважають місцевості крутосхилих пагорбів з ясно-сірими та сірими лісовими ґрунтами під буковими і грабово-буковими лісами, а також пологосхилими темно-сірими, сірими лісовими та чорноземними ґрунтами під дубово-грабовими лісами і сільськогосподарськими угіддями.[8]
Культурний шар пам’ятки (товщина культурного шару була у межах 40—70 см) локалізується на східному та південному схилах мисового підвищення, оточеного зі сходу та півдня старицею безіменного струмка, а із заходу — потоком Серет Малий (басейн верхньої течії річки Серет). Зі сходу і півдня вона добре захищена від несприятливих погодно-кліматичних умов пагорбами, які домінують над цією територією. У зв’язку із вигідними топографічними особливостями свого розташування місцевість неодноразово заселялася в різні історичні періоди. Зокрема, у результаті попередньої розвідки 2008 року, тут були виявлені матеріали доби мезоліту, бронзової доби, висоцької та вельбарської культур та Київської Русі (ХІІ—ХІІІ століть).[9]
Примітки
Джерела
- Онищук Я. І. Населення Західної Волині та Західного Поділля у першій половині І тис. н. е.: культурно-історичний аспект: монографія / Я. І. Онищук. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2018. — 568 с.
- Онищук Я. Господарство населення Волинсько-Подільського пограниччя другої чверті I тис. н. е. (за археологічними матеріалами)[недоступне посилання] // Вісник Львівського університету. — Серія історична. — 2019. — Спецвипуск. — С. 183—197. — ISSN 2078—6107.
- Maleniska // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 10. (пол.). — S. 10.
 | Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |