Маленька нічна серенада

Маленька нічна серенада
нім. Eine kleine Nachtmusik
Композитор	Вольфганг Амадей Моцарт
Жанр	класична музика
Каталог	525
Створено	10 серпня 1787
Видано	1887
Тональність	соль мажор
Інструментування	скрипка, альт, віолончель і контрабас
Маленька нічна серенада у Вікісховищі

Маленька нічна серенада (нім. Eine kleine Nachtmusik, серенада № 13 для струнних у соль мажор), K. 525 — серенада у чотирьох частинах, написана Вольфгангом Амадеєм Моцартом в 1787 році, є одним з найвідоміших творів композитора.

Твір написаний для ансамблю з двох скрипок, альта, віолончелі та контрабасу, але часто виконується струнними оркестрами^[1].

Серенада була завершена Моцартом у Відні 10 серпня 1787 року, приблизно в той час, коли композитор працював над другим актом опери «Дон Жуан»^[2]. Назва роботи походить від вступу, який Моцарт зробив у своєму особистому каталозі творів, що починається словами «Eine kleine Nacht-Musik» (в перекладі з нім. «Маленька нічна серенада»).

Твір не публікувався приблизно до 1827 року. Тільки після смерті Моцарта, в 1799 році вдова Констанція продала його німецькому композитору Йоганну Андре^[en], як частину великої колекції композицій чоловіка.

Твір складається з чотирьох частин:

• I. Allegro
• II. Romanze: Andante
• III. Menuetto: Allegretto
• IV. Rondo: Allegro

Eine kleine Nachtmusik – Allegro

Перша частина серенади у виконанні Advent Chamber Orchestra.

---

При проблемах гляньте в довідку.

Перша частина має сонатну форму. Друга тема є більш витонченою, у ре мажор. Експозиція закриває ре мажор і повторюється.

Друга частина написана у до мажор, являє собою романс, з темпом, позначеним як анданте. Почуття близькості і ніжності залишається протягом всієї частини. Написана у формі рондо, що має форму A–B–A–C–A, а також з фінальною кодою.

Третя частина, помічена як Allegretto, являє собою є менует і тріо, які тривають 3/4 часу. Менует у соль мажор контрастує з ре мажор.

Четверта і остання частина твору, позначена як алегро, написана у жвавому темпі, у соль мажорі. Частина має сонатну форму. Твір закінчується довгою кодою.

У публікації каталогу, що був згаданий вище, Моцарт перераховує п'ять частин («Алегро — Менует і Тріо — Романс — Мінует і Тріо — Фінал»)^[3] Друга частина в цьому списку, Менует і тріо, довгий час вважалася втраченою і ніхто не знає, хто її вилучив, Моцарт чи хтось інший. Німецький музикознавець Альфред Ейнштейн припустив, що менует у сонаті для фортепіано сі-бемоль мажор, K. 498a, якраз і є відсутньою частиною.^[4]

• Ноктюрн

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маленька нічна серенада

• Eine kleine Nachtmusik: Ноти на сайті International Music Score Library Project.
• Serenade in G. Eine kleine Nachtmusik KV 525: Ноти і аналіз (нім.) на сайті Neue Mozart-Ausgabe

Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво International Music Score Library Project · MusicBrainz Словники та енциклопедії Encyclopédie Larousse · Encyclopædia Britannica Нормативний контроль BNC: a12233018 · BNE: XX2229005 · BNF: 139152541 · CANTIC: 981058523070606706 · Freebase: /m/01vnkp · GND: 300108508 · J9U: 987007581262205171 · LCCN: n81078994 · NLI: 001785339 · VIAF: 177348732