Мала Башкирія

Після затвердження проголошення територіальної автономії Башкурдистану III Всебашкирським установчим з'їздом постало питання про межі республіки. Було запропоновано два проєкти про визначення кордонів Башкурдистану, причому Курултай затвердив обидва проєкти: 1-й — під назвою «Мала Башкирія», згідно з яким до складу території Башкурдистану входили частини Уфимської, Пермської, Оренбурзької і Самарської губерній, населені башкирами, та 2-й проєкт під назвою «Велика Башкирія»^[1], що охоплювала цілком Уфимську губернію та частини Пермської, Самарської та Оренбурзької губерній^[2].

Один із засновників автономії Ахмет-Закі Валіді склав карту передбачуваної Башкирської республіки^[3], яка була навіть більш розлогою, ніж майбутня «Велика Башкирія» зразка 1922 року^[4], позаяк охоплювала, крім іншого, ще й Мензелінський, Златоустівський та частину Верхньоуральського повітів, а також башкирські волості Троїцького, Челябінського і Шадринського повітів.^[5] Через події Громадянської війни цей проєкт Установчого з'їзду (курултаю) не було втілено в життя, і автономна республіка Башкурдистан виникла у межах першого проєкту — «Малої Башкирії». Територія Малої Башкирії включала волості з переважним башкирським населенням Оренбурзької, Пермської (частини Єкатеринбурзького, Красноуфимського і Шадринського повітів), Самарської (частина Бузулуцького повіту) і Уфимської (частини Златоустівського, Стерлітамацького і Уфимського повітів) губерній. Надалі планувалося приєднати до Малої Башкирії західну Башкирію: башкирські території Осинського повіту Пермської губернії, Бугульминського повіту Самарської губернії, Белебеївського, Бірського, Мензелінського й Уфимського повітів Уфимської губернії, де проживала велика частина башкирів.

У грудні 1917 року III Всебашкирський установчий курултай ухвалив положення «Про автономне управління Башкурдистану», згідно з яким автономія складалася з дев'яти кантонів: Барин-Табинського, Бурзян-Тангауровського, Джитировського, Ічкин-Катайського, Кипчацького, Куваканського, Там'янського, Ток-Чуранського та Усерганського кантонів^[6][7].

На початок 1919 року Башкурдистан складався з 13 кантонів: Аргаяського, Бурзян-Тангауровского, Джитировського, Дуванського, Кипчацького, Кудейського, Табинського, Кущинського, Там'ян-Катайського, Ток-Суранського, Усерганського, Юрматинського і Яланського^[8].

20 березня 1919 року, відповідно до Угоди центральної Радянської влади з Башкирським урядом про Радянську Автономну Башкирію, у межах Малої Башкирії було затверджено Автономну Башкирську Радянську Республіку.

За даними перепису 1920 року, територія Малої Башкирії становила 93 108 км², а чисельність населення — 1 249 539 осіб.

1922 року Малу Башкирію було перетворено на Велику Башкирію.

• Велика Башкирія
• Башкирська АРСР
• Республіка Башкортостан

• Касимов С. Ф. Малая Башкирия// Башкирская энциклопедия. В 7 т. Т.4. — Уфа: Башкирская энциклопедия, 2008. С. 98. (рос.)
• Кульшарипов М. М. Башкирская энциклопедия. В 7 т / глав. ред. М. А. Ильгамов. — Уфа : Башкирская энциклопедия, 2010. — Т. 6. — С. 7. — ISBN 978-5-88185-071-5. (рос.)
• Соглашение Российского Рабоче-Крестьянского Правительства с Башкирским Правительством о советской автономии Башкирии [Архівовано 9 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
• Карта Башкирской социалистической советской республики 1920 года [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• 15 листопада — День проголошення Башкирської республіки на YouTube (рос.)
• Народження Башкирської Республіки. У 9-х частинах [Архівовано 30 листопада 2015 у Wayback Machine.] у YouTube (рос.)
• Народження башкирської нації з духу російської революції. Ч. 4 б. Радянська Башкирія: «східна» в теорії — «національна» на практиці [Архівовано 9 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.