Леопольд III. Залишився в Брюсселі й не очолив уряд у вигнанні, втративши довіру нації та уряду, хоч слідча комісія визнала Леопольда невинним у співпраці з нацистами. 16 липня 1951 року зрікся престолу на користь сина Бодуена I.
Юбер П'єрло, прем'єр-міністр країни у 1939—1945 роках. Вступив у конфлікт з королем.
П'єр Рікманс — генерал-губернатор африканської колонії Бельгії — Бельгійське Конго. Конголезькі війська підтримували британців у Східній Африці і Конго.
Огюст Гілерт, командувач бельгійським експедиційними силами в ході Східно-Африканської кампанії.
Бразилія (1942—1945)
Жетулью Варгас — президент Бразилії з 1930 по 1945 роки. Бразильська сторона запропонувала задіяти власну армію у воєнних діях. Участь у війні фатальним чином позначилась на політиці Варгаса. Суттєво зросли антидиктаторські настрої.
Маскареньяс ді Морайс, очолив Бразильський експедиційний корпус. Бразильська дивізія воювала у складі четвертого корпусу п'ятої армії США на італійському фронті з вересня 1944 до капітуляції німецьких військ в Італії у квітні 1945 року.
Сер Томас Блемі (фельдмаршал) — головний командувач австралійських збройних сил і командувач союзними сухопутними військами в південно-західній частині Тихого океану.
Арчибальд Персівал Вейвелл, 1-й Граф Вейвелл — командувач британською армією на Близькому Сході та в Північній Африці під час Другої світової війни; передостанній віце-король Індії з 1943 по 1947.[8]
Бернард Фрейберг, 1-й барон Фрейберг — командувач 2-го Експедиційного корпусу (2nd New Zealand Expeditionary Force) і 2-ї дивізії (New Zealand 2nd Division). Очолив війська союзників під час битви за Крит. Після війни він служив генерал-губернатором Нової Зеландії.
Ньюфауленд
Сер Хамфрі Волвен — губернатор та голова Комісії Уряду. Всіляко підтримував фронт.
Палестина
Гарольд Макмайкл — британський колоніальний адміністратор, призначений Верховним комісаром Мандату у 1937—1944 рр.
Чарльз Портал — маршал королівських військово-повітряних сил Великої Британії (1944), начальник штабу ВПС Великої Британії, командувач ВПС Сполученого Королівства.
Джон Стендіш Ґорт — командував британськими експедиційними силами у Франції. З липня 1940 року — генерал-інспектор військового навчання і інспектор збройних сил в метрополії. 72-й губернатор Гібралтару і 32-й губернатор Мальти. У 1943 році отримав чин фельдмаршала. З жовтня 1944 по листопад 1945 року був Верховним комісаром у Палестині, одночасно — Головнокомандувачем британськими військами в Палестині і генерал-ад'ютантом Його Величності.
Владислав Андерс — командувач Польської армії в СРСР, 1942—1943 — Польської армії на Сході і 1943—1946 — 2-го Польського корпусу, зокрема в битві за Монте-Кассіно.
Жуков Георгій Костянтинович — заступник Верховного Головнокомандувача Збройними Силами СРСР — перший заступник Народного комісара оборони СРСР, начальник Генерального штабу Червоної армії — заступник Народного комісара оборони СРСР.
Дуайт Ейзенхауер — головнокомандувач сил Антигітлерівської коаліції в Європі, генерал армії США (1944). 34-й Президент Сполучених Штатів Америки з 20 січня 1953.
Омар Бредлі — один з основних командирів Армії США у Північній Африці і Європі. За його командування 1-ша армія одержала перемогу в операції «Оверлорд». Генерал армії.
Газбенд Кіммел — американський адмірал, під час нападу японської авіації на Перл-Гарбор — головнокомандувач Тихоокеанським флотом США. Після нападу на Перл-Гарбор знятий з поста та понижений у званні.
Франція (до 1940)
Альбер Лебрен — президент Франції у період Третьої республіки (1932—1940). На зміну йому, після капітуляції Франції, прийшов Режим Віші.[12]
Едуар Даладьє — 117-й Прем'єр-міністр Франції у 1938—1940. Виступав з ініціативою відправки в допомогу фінській армії французького допоміжного корпусу, але відмовився від ідеї. Після капітуляції арештований урядом Віші.
Поль Рейно — прем'єр-міністр у 1940 р. Не підписав сепаратний мир з німцями, подавши у відставку.
Філіпп Петен, прем'єр-міністр країни. Засновник так званого режиму Віші. 15 серпня 1945 р. суд визнав маршала винним у державній зраді.
Моріс Гамелен — головнокомандувач французькою армією на початку Другої світової війни.
Максим Вейган — головнокомандувач французькою армією у 1940 р., виступав за перемир'я з Німеччиною. Під час режиму Віші Вейган займав посаду міністра національної оборони.
Вільна Франція
Шарль де Голль організував у Лондоні рух «Вільна Франція» (пізніше «Бойова Франція»), і воював проти нацистів у 1940—1944 рр., був главою тимчасового уряду Франції 1944—1946 рр.
Анрі Жиро — вів таємні переговори з союзниками, був співголовою Французького комітету національного визволення (разом з де Голлем).
Філіпп Леклерк — генералом союзників по Антигітлерівській коаліції, який звільнив Париж у 1944 році. Проводив операції у Габоні, рейди до території Лівії.
Петро ІІ Карагеоргієвич — король Югославії, царював з 27 березня 1934 до 29 листопада 1945 року.
Йосип Броз Тіто — командувач югославським партизанським визвольним рухом. 20 жовтня 1944 частини югославських партизан і Радянської Армії увійшли до Белграду, незабаром Югославія була проголошена республікою.
Душан Симович — начальник Генштабу югославської армії, а потім командувач військово-повітряних сил Югославії.
Албанія.svg){kind=small}
Бельгія.svg){kind=small}
Бразилія (1942—1945)
Британська імперія.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Королівство Греція (1940—1945).svg){kind=small}
Королівство Данія (1940—1945)
Ефіопська імперія.svg){kind=small}
Королівство Єгипет.svg){kind=small}
Іран
Китайська республіка
Корея.svg){kind=small}
Ліберія
Велике герцогство Люксембург
Мексика (1942—1945).svg){kind=small}
Монгольська народна Республіка.svg){kind=small}
Королівство Нідерландів (1940—1945)
Королівство Норвегія
Польща
СРСР (1941—1945).svg){kind=small}
США (1941—1945).svg){kind=small}
Франція (до 1940)
.svg){kind=small}
Чехословаччина
Королівство Югославія.svg){kind=small}
