Льодовикове озеро Міссула

114°08′37″ зх. д. / 46.93889° пн. ш. 114.14361° зх. д. / 46.93889; -114.14361

Льодовикове озеро Міссула - доісторичне прильодовикове озеро на території західної частини сучасного штату Монтана, США. Існувало періодично в кінці останнього льодовикового періоду, 13 - 11 кілороків до Р.Х.. Займало територію близько 7770 км²; обсяг становив близько 2100 км ³^[1].

У 1966 році терен колишнього озера було оголошено національним пам'ятником природи.

Дослідження терену колишнього озера послужило сильним опорним елементом в підтримку теорії американського геолога Джона Харлея Бретца про делювіальне походження місцевості, відомої як Ченнелд Скебленд. Утворення озера було пов'язано з просуванням язика Кордильєрського льодовика, що призвело до утворення природної крижаної греблі на річці Кларк-Фок. Передбачувана висота греблі становила близько 610 м. Озеро затоплювало долину західного Монтано приблизно на 320 км на схід.

Періодичні прориви крижаної греблі були причиною катастрофічних Міссульських повеней, які затоплювали східну частину сучасного штату Вашингтон і далі, вниз по каньйону річки Колумбія, близько 40 разів за 2000 років. Ці масштабні повені винесли в цілому близько 210 км³ лесу і осадового матеріалу з Ченнелд Скебленд і транспортували його вниз за течією^[2].