Лопушанський Костянтин Сергійович

Костянтин Сергійович Лопушанський народився 12 червня 1947 року в місті Дніпропетровськ^[1]. Батько, Сергій Тимофійович, був сином репресованого священика, під час Другої світової війни отримав тяжке поранення на фронті, рано помер. Мати — професор, викладач старослов'янської мови^[2].

У дитинстві Лопушанський жив спочатку в Ленінграді, потім у Казані. Навчався у музичному училищі^[2], 1970 року успішно закінчив Казанську консерваторію за класом скрипки^[3], був рекомендований до аспірантури. Не маючи великого бажання пов'язувати своє життя з музикою^[2], все ж закінчив аспірантуру Ленінградської консерваторії у 1973 році і продовжив у ній навчання вже на факультеті музичної режисури (1973—1976). Паралельно викладав мистецтвознавство у Казанській та Ленінградській консерваторіях, працював редактором у Ленінградському академічному Малому оперному театрі^[3].

Потім переїхав до Москви, де у 1979 році закінчив режисерське відділення Вищих курсів сценаристів і режисерів при Держкіно СРСР (майстерня Еміля Лотяну)^[3]. За словами самого Костянтина Лопушанського, значний вплив на його творчість справив Андрій Тарковський — відомий режисер читав лекції на курсах, взяв Лопушанського на практику на свій фільм «Сталкер», став для нього ще одним педагогом^[2].

З 1980 року Костянтин Лопушанський почав працювати режисером на кіностудії «Ленфільм». Світове визнання йому принесла картина «Листи мертвої людини» (1986)^[3], з Роланом Биковим у головній ролі. Над сценарієм своєї першої повнометражної стрічки Лопушанський працював разом з В'ячеславом Рибаковим, учнем братів Стругацьких, і, зокрема, сам Борис Стругацький також написав одну сцену для цього фільму^[2].

Костянтин Лопушанський — представник авторського кіно, сам себе режисер називає «впевненим і непереконаним прихильником тотального авторства»^[4].

Костянтин Лопушанський є академіком Російської Академії кінематографічних мистецтв «Ніка»^[5] та Національної Академії кінематографічних мистецтв і наук Росії^[3], а також членом Європейської кіноакадемії^[6]. Має низку нагород і номінацій міжнародних кінофестивалів, почесні звання та відзнаки Росії^[3][7].

• Ґран-прі Міжнародного кінофестивалю документальних і короткометражних фільмів у Більбао (1980) — за фільм «Соло» (1980)
• Ґран-прі Міжнародного кінофестивалю Мангайм — Гайдельберґ (1986) — за фільм «Листи мертвої людини» (1986)
• Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1987)
• Нагорода екуменічного журі та Спеціальний приз журі Московського міжнародного кінофестивалю (1989) — за фільм «Відвідувач музею» (1989)
• Приз екуменічного журі Берлінського кінофестивалю (1995) — за фільм «Російська симфонія» (1994)
• Звання Заслуженого діяча мистецтв Російської Федерації (1997)
• Срібна нагорода за найкращий європейський фантастичний фільм Невшетельського кінофестивалю (2007) — за фільм «Бридкі лебеді» (2006)
• Звання Народного артиста Росії (2008)
• Премія «Ніка» за Найкращу роботу сценариста (2013) — за фільм «Роль» (2013)^[8]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[9]

• Офіційний сайт Костянтина Лопушанського (рос.)
• Лопушанський Костянтин Сергійович [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] на сайті kino-teatr.ru(рос.)
• Лопушанський Костянтин Сергійович на сайті IMDb (англ.)