Леськове

Народні перекази стверджують, що заснував село козак Лесько Фариба. Спочатку це був невеликий хутір із садибою, яку називали відповідно до ім'я власника Леськовою. Так згодом стало називатись і село, яке виросло навколо садиби. Вже в XX столітті Леськову чомусь перейменували у Леськове.^[1]

Село Леськове відоме ще з XVII століття. На початку XIX століття його купив польський магнат Маріан Даховський. Чотири покоління творили в селі розкішний маєток, який не втратив цінності й у наші дні. Маріан Даховський збудував на березі річки Конелки двоповерховий будинок із флігелем для садівника. Наступне покоління — Олександр і Гонората — скупили землі навколишніх сіл і накопичили кошти для будівництва. Їхні сини Казимир і Карл збудували першу частину замку, посадили парк, обнесли садибу цегляним муром. В кінці XIX століття Тадеуш Даховський, як єдиний спадкоємець, переїхав у Леськове й збудував другу частину замку — круглі, чотирикутні й шестикутні вежі. На першому й третьому поверхах було по 8 великих залів для ігор, балів, прийому гостей. На 2-ому — 9 залів та ванна. Східний вхід був парадним. Перед ним стояли бетонні вази для квітів, а поруч — будиночок для прислуги. Сам пан Тадеуш був людиною поміркованою, вів тверезий спосіб життя і пропагував його серед селян. Для цього він збудував у селі безкоштовну чайну, де пригощали чаєм із цукерками та печивом. Тадеуш Даховський був спортсменом-жокеєм, виборював призові місця на змаганнях у Європі.

Під час лютневої революції у лютому-березні 1917 року Тадеуш емігрував за кордон. Але замок, на відміну від численних поміщицьких маєтків у окрузі, не був зруйнований. Із поваги до господаря селяни вберегли його від знищення. До 1934 року замок був закритим, але незабаром його використовували як будинок відпочинку, а влітку — як табір. Після Другої світової війни в ньому відкрили туберкульозний диспансер, котрий потім передали військовому відомству. У 1950-х роках у ньому відкрили будинок відпочинку, а потім — санаторій для військових. При формуванні Уманської дивізії на базі санаторію розмістили шпиталь. З 1992 р. територія належить Маньківській військовій частині. У маєтку Даховських свого часу був ліфт для обслуги, парове опалення, водопровід. Розповідають, що у часи петлюрівської Директорії, один з Даховських приїздив сюди з Варшави і мріяв перевезти до замку сім'ю.

Збудований у неоготичному стилі з червоної цегли власного виробництва (на цегляному заводі Даховських) Казимиром Даховським. Нагадує англійський середньовічний замок.

Садиба складалася з палацу, службових флігелів, приміщень для слуг. Даховські захоплювалися конями, тому побудували в садибі і стайні.

За СРСР садиба, передана радянським військовим, автоматично набувала статусу режимного об'єкта, розташування якого не розголошувалося. Тому за СРСР садиба автоматично виключена з видання «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», яке вийшло друком у київському видавництві «Будівельник» у 1986 році.

Палац було передано під піонер-табір, санаторій, згодом — військовий шпиталь, склад медикаментів тощо.Нині об'єкт у власності Міністерства Оборони України. Доступ лише з дозволу командира частини.

Навколо замку розплановано пейзажний парк (за планом нагадує трапецію), що ширшим боком повернутий до ставка на річці Конелі. Водне дзеркало збагачене штучно утвореним острівцем.

• 
  Палац Даховських (фото 1928 р.)
• 
  Палац Даховських (фото 2008 р.)
• 
  Ставок на річці Конела

• 
  Вулиця Центральна
• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Клуб
• 
  Фельдшерський пункт і пошта
• 
  Магазин
• 
  Річка Конела
• 
  Ставок
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям, загиблим під час німецько-радянської війни

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Леськове у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Черкащина»
	Теми у Вікіджерелах?
	Проєкт «Населені пункти України»
	Проєкт «Черкащина»
	Леськове у Вікісховищі?

• Леськове // Замки та храми України [Архівовано 6 квітня 2010 у Wayback Machine.]
• Костянтин Буркут Неоготичний замок на Черкащині // Світогляд, № 3, 2022. — С.38-39
• Leskowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 156. (пол.)

• Ірина Пустиннікова Леськове: заборонена зона // Аптека Галицька
• Костянтин Падецький Монастирищенський замок-привид військові ховають від очей журналістів // Прес-Центр, 27.09.2006 [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Леськівський садибний парк // Садово-паркова та ландшафтна архітектура Черкащини [Архівовано 13 квітня 2011 у Wayback Machine.]
• Сергій Криниця. «Леськівське диво» або принади заборонених атракцій // Via est Vita. Дорогами України, 22.02.2010 [Архівовано 28 березня 2010 у Wayback Machine.]
• Сергій Криниця."Леськівське диво" або принади заборонених атракцій // Via est Vita, 2.02.2009 [Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Сергій Криниця. Леськове. Через два роки після «заборонених атракцій» // Via est Vita. Дорогами України, 26.05.2010 [Архівовано 3 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Погода в селі Леськове [Архівовано 26 березня 2008 у Wayback Machine.]
• Сайт про замок Даховських^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.