Леопольдо Луке

аргентинський футболіст

Леопольдо Луке (ісп. Leopoldo Luque, 3 травня 1949, Санта-Фе15 лютого 2021[1][2]) — аргентинський футболіст, що грав на позиції нападника.

Ф
Леопольдо Луке
Леопольдо Луке
Леопольдо Луке
Особисті дані
Повне ім'яЛеопольдо Хасінто Луке
Народження3 травня 1949(1949-05-03)
 Санта-Фе, Аргентина
Смерть15 лютого 2021(2021-02-15) (71 рік)
 Мендоса, Аргентина
Зріст177 см
Вага75 кг
Громадянство Аргентина
Позиціянападник
Інформація про клуб
Поточний клубзавершив кар'єру
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
1967–1969 Аргентина «Хімнасія і Есгріма» (Жужуй)  ? (?)
1969–1971 Аргентина «Сентраль Норте»? (?)
1971 Аргентина «Уніон»  ? (?)
1972–1973 Аргентина «Росаріо Сентраль» 4 (3)
1973–1975 Аргентина «Уніон» 35 (10)
1975–1980 Аргентина «Рівер Плейт» 176 (75)
1980–1981 Аргентина «Уніон» 24 (10)
1981–1982 Мексика «Тампіко Мадеро» 15 (9)
1982 Аргентина «Расинг» (Авельянеда) 11 (2)
1983 Бразилія «Сантус» 2 (0)
1983–1984 Аргентина «Чакаріта Хуніорс» 11 (0)
1984 Бразилія «Сантус» 0 (0)
1984–1985 Аргентина «Текстіль Мандійю»? (?)
Національна збірна**
РокиЗбірнаІ (г)
1975–1981 Аргентина Аргентина 45 (22)
Тренерська діяльність***
РокиКомандаПосада
1986 Аргентина «Уніон»
1988 Аргентина «Сентраль Кордова»
2008 Аргентина «Атлетіко Архентіно»
2009 Аргентина «Атлетіко Архентіно»
2013 Аргентина «Атлетіко Архентіно»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 9 вересня 2016.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 9 вересня 2016.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Найбільш відомий за виступами за клуб «Рівер Плейт», у складі якого став п'ятиразовий чемпіон Аргентини а також національну збірну Аргентини, у складі якої став чемпіоном світу на домашньому для аргентинців чемпіонаті світу 1978 року. По закінченні футбольної кар'єри — аргентинський тренер та спортивний функціонер.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1967 року виступами за команду клубу «Хімнасія і Есгріма» із Жужуя, в якій провів два сезони, і перейшов до складу іншого аргентинського клубу — «Сентраль Норте» із Сальти. У цій команді Луке також відіграв два роки, та перейшов до клубу із свого рідного міста Санта-Фе «Уніон». За рік Луке став гравцем «Росаріо Сентраль», але до основного складу команди не пробився, і повернувся до «Уніона». Цього разу нападник став не тільки одним із гравців основи клубу, а й одним із головних бомбардирів команди, відзначившись у 35 матчах за клуб 10 м'ячами у ворота суперників.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу столичного клубу «Рівер Плейт», до складу якого приєднався 1975 року. Відіграв за команду з Буенос-Айреса наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Рівер Плейта», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Рівер Плейта» був одним з головних бомбардирів команди, відзначившись 75 забитими м'ячами у 176 проведених матчах. У складі клубу став п'ятиразовим чемпіоном Аргентини — двічі у Чемпіонаті Метрополітано та тричі у Чемпіонаті Насьональ.

За час кар'єри у «Рівер Плейті» Леопольдо Луке неодноразово зазнавав різноманітних травм, і поступово почав втрачати місце в основному складі клубу. У 1980 році футболіст повернувся до «Уніона». Наступного року Луке уперше поїхав грати за кордон, але не до Європи, як більшість його співвітчизників, а до Мексики, де він грав за клуб «Тампіко Мадеро». У 1982 році футболіст повернувся до Аргентини, де став гравцем «Расинга» з передмістя аргентинської столиці Авельянеди. Далі знову Луке захотів спробувати футбольного щастя за кордоном, цього разу в бразильському «Сантусі». За півроку футболіст повернувся на батьківщину, до клубу «Чакаріта Хуніорс», а за рік знову став гравцем «Сантуса». Закінчив кар'єру футболіста у нижчоліговому аргентинському клубі «Депортіво Мандійю», за команду якого виступав протягом 1984—1985 років.

Виступи за збірну

1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 45 матчів, забивши 22 голи.

У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1975 року у різних країнах, на якому став кращим бомбардиром турніру із 4 забитими м'ячами. У 1978 році був включений до складу національної збірної на чемпіонат світу, який того року проходив на батьківщині. Після матчу з Італією футболіст дізнався про смерть брата в автокатастрофі. Футболіст зумів повернутися до основного складу команди, і зумів забити на турнірі 4 м'ячі, два із яких у ворота збірної Перу допомогли аргентинцям вийти у фінал чемпіонату. У фіналі із збірною Нідерландів Луке був одним із найактивніших футболістів, неодноразово створював загрози воротам «оранжевим», та взяв безпосередню участь у першому та другому забитому м'ячах команди (обидва рази відзначився Маріо Кемпес)[3][4], що допомогло його команді уперше стати чемпіонами світу. Після чемпіонату Луке ще три роки грав у складі збірної, проте вже не брав участь у великих футбольних турнірах.

Після закінчення футбольної кар'єри

Після закінчення кар'єри гравця Леопольдо Луке нетривалий час очолював клуб зі свого рідного міста «Уніон». Короткий час він був головним тренером клубу «Сентраль Кордова», тричі очолював тренерський штаб клубу «Атлетіко Архентіно». Натепер Леопольдо Луке працює секретарем зі спорту в аргентинській провінції Мендоса. У 2007 році колишній футболіст переніс інфаркт міокарду, проте швидко зумів відновитися та повернутись до роботи. Помер Леопольдо Луке 15 лютого 2021 року від коронавірусної хвороби в місті Мендоса.[1]

Титули і досягнення

«Рівер Плейт»: 1975 (М), 1977 (Н), 1979 (М), 1979 (Н), 1980 (Н)
1978

Примітки

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Леопольдо Луке

🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Збірна України з футболуБріджертониЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаЧемпіонат Європи з футболуЗбірна Румунії з футболуРебров Сергій СтаніславовичГлобальний саміт мируРадіо «Свобода»ДефолтРумуніяЛунін Андрій ОлексійовичНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДень батькаДовбик Артем ОлександровичШевченко Андрій МиколайовичЯрмоленко Андрій МиколайовичЧемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд)Мудрик Михайло Петрович138-ма зенітна ракетна бригада (Україна)FacebookЄрмак Андрій БорисовичСексВійськові звання України22-га окрема механізована бригада (Україна)Зінченко Олександр ВолодимировичТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиДумками навиворіт 2Чемпіонат Європи з футболу 2016Список операторів систем розподілу України2024 у телебаченніMegogoСписок українських жіночих іменКиїв