Левитська Марія Сергіївна

Народилася 13 квітня 1955 року в творчій родині київських інтелігентів та інтелігенток. Дід — професор-офтальмолог, батько — професор радіофізики, бабуся — балерина, актриса, мати — художниця^[1].

Закінчила Київський художній інститут за спеціальністю художниця театру (1981, майстерня Данила Лідера).

У 1981—1989 рр. працювала на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка.

З 1989 р. — головна художниця Національної опери України.

Здійснила низку постановок у драматичних та музичних театрах України, оформлювала оперні, балетні та драматичні вистави в Польщі, Словенії, Ізраїлі, Канаді.

Учасниця понад тридцяти художніх виставок, серед яких персональні виставки в Україні (1987, 1988, 2000, 2002, 2005, 2015), Японії (1990), Канаді (1992), Польщі (1991, 1996), Ізраїлі (1997).

24 березня 2023 р. в експозиційній залі Президії Національної академії мистецтв відкрилася персональна виставка Марії Левитської, на якій художниця представила близько сотні ескізів костюмів до оперних та балетних вистав, створених у різні періоди її творчості^[2][3].

Роботи М. С. Левитської зберігаються в Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, Театральному музеї імені О. Бахрушина (Москва) у приватних колекціях в Україні, Канаді, Польщі, Словенії, Німеччині, Ізраїлі.

Авторка художнього оформлення понад 160 опер, балетів, драматичних постановок, концертних програм. У творчому доробку художниці декілька тисяч ескізів театральних костюмів^[3].

Марія Левитська створила костюми та декорації до вистав Національної опери України, серед яких класичні опери («Лючія ді Ламмермур» (1987) і «Любовний напій» (2009) Ґ. Доніцетті, «Дон Жуан» В.-А. Мо­цар­та (1989), «Мазепа» (1991) та «Іо­ланта» (2011) П. Чайковського, «Травіата» (1994) «Макбет» (2007), «Бал-маскарад» (2008) і «Дон Карлос» (2012) Дж. Верді, «Мадам Баттерфляй» (1995), «Туран­дот» (2003) і «Манон Леско» (2006) Дж. Пуччіні та інші) і балетні постановки ( «Лебедине озеро» (1995, 2009), «Спляча красуня» (1997) і «Лускунчик» (2004) П. Чайковського, «Попелюшка» С. Прокоф’єва (1989), «Ніч перед Різдвом» (1993) і «Вікінги» (1998) Є. Станковича, «Жар-птиця» (1998) і «Петрушка» І. Стра­винського, «Шехерезада» М. Рим­ського-Корсакова (обидві — 2001), «Весілля Фіґаро» В.-А. Моцарта (2006) тощо).

Головний режисер Національної опери А. А. Солов'яненко так охарактеризував творчість художниці:

«Її сценографічні рішення завжди гармонійно поєднують історичну достовірність і власне авторське бачення, а костюми вражають винахідливістю, достовірністю та красою»^[4].

Майстриня працює також у жанрі станкового живопису, графіці, в техніці батику.

2016 року у київському видавництві «Либідь» вийшла книга-альбом Марії Левитської «Музи і музика мого театру: автопортрет у декораціях»^[5].

Національна опера України імені Тараса Шевченка

• 1987 — «Лючія ді Ламмермур» опера Гаетано Доніцетті
• 1989 — «Дон Жуан» опера Вольфганга Амадея Мо­цар­та
• 1989 — «Попелюшка» Сергія Прокоф’єва
• 1991 — «Мазепа» Петра Чайковського
• 1993 — «Ніч перед Різдвом» Євгена Станковича
• 1994 — «Травіата» Джузеппе Верді
• 1995 — «Лебедине озеро» Петра Чайковського
• 1995 — «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні
• 1997 — «Спляча красуня» Петра Чайковського
• 1998 — «Вікінги» Євгена Станковича
• 1998 — «Жар-птиця» Ігоря Стра­винського
• 2001 — «Петрушка» Ігоря Стра­винського
• 2001 — «Шехерезада» Миколи Римського-Корсакова
• 2003 — «Туран­дот» Джакомо Пуччіні
• 2004 — «Лускунчик» Петра Чайковського
• 2006 — «Весілля Фіґаро» Вольфганга Амадея Мо­цар­та
• 2006 — «Манон Леско» Джакомо Пуччіні
• 2007 — «Макбет» Джузеппе Верді
• 2008 — «Бал-маскарад» Джузеппе Верді
• 2009 — «Лебедине озеро» Петра Чайковського
• 2009 — «Любовний напій» опера Гаетано Доніцетті
• 2011 — «Іо­ланта» Петра Чайковського
• 2012 — «Дон Карлос» Джузеппе Верді

Художниця-постановниця

1988 — «Фантастична історія»

Художниця по костюмах

• 1982 — «Повернення Баттерфляй»
• 1983 — «Поцілунок»
• 1983 — «Паризька драма»
• 1984 — «Капітан Фракасс» (т/ф, у співавт. з Інною Биченковою)
• 1985 — «Кармелюк»
• 1987 — «Спомин»
• 1988 — «Фантастична історія» (у співавт. з Е. Погожевою)
• 1991 — «Ціна голови» (у співавт.)

• 1983 — дипломантка «За кращу роботу» на Міжнародному фестивалі «Празьке квадрієнале»
• 1994 — лавреатка театральної премії «Київська пектораль»
• 1995 — Заслужена діячка мистецтв України
• 2000 — лавреатка премії «Людина року — 2000»
• 2003 — лавреатка Національної премії України ім. Тараса Шевченка
• 2007 — лавреатка мистецької премії ім. Д. Лідера
• 2006 — Народна художниця України
• Кавалериня ордена княгині Ольги ІІІ (2001) і ІІ (2015) ступенів^[6]
• 2016 — Кавалериня ордена «Зірка Італії»^[7].

• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 358. — ISBN 5-88500-071-9.
• Офіційний сайт(рос.)
• Левитська Марія Сергіївна // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 50-51.
• Левитська Марія на сайті IMDb (англ.)
• Левитська Марія — Персони | Національна опера України [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Марія Левитська на kino-teatr.ru [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Марія Левитська на порталі Національної академії мистецтв України

• Левитська М. С. Музи і музика мого театру: автопортрет у декораціях / Марія Левитська; передмова А. Солов'яненка, М. Резніковича. — Київ : Либідь, 2016. — 240 с. : іл.
• Вергелис О. Цветные сны о черно-белом. (Художница Мария Левитская: фрагменты географии) / Олег Вергелис // Art Line : культурно-аналітичний журнал. — 1998. — № 12. — С. 5— 7 : фот. — (рос.)
• Субботіна Л. Марія Левитська. Нотатки з минулого : [інтерв'ю з художницею] / Любов Субботіна // Кіно-Театр. —2001. — № 3. — С. 26—28.
• Москалець О. Поліжанрова художниця, або Просто Марія Левитська : [інтерв'ю з художницею] / Олександр Москалець // Музика. — 2012. — № 3. — С. 42— 47 : фот.