Лебединцев Феофан Гаврилович

Народився в багатодітній родині священика в селі Зелена Діброва на Київщині (тепер Городищенський район Черкаської області), один із п'яти славетних братів Лебединцевих.

Рідні брати Феофана Гавриловича:

• Лебединцев Петро Гаврилович,
• Лебединцев Арсеній Гаврилович,
• Лебединцев Андрій Гаврилович,
• Лебединцев Данило Гаврилович.

Як і всі його брати, Феофан спершу навчався в Богуславському духовному училищі, згодом блискуче закінчив Київську духовну семінарію.

У 1851 році захистив дисертацію з Унії в Україні й здобув ступінь старшого кандидата богослов'я^[1] в Київській духовній академії, де був однокурсником майбутнього видатного філософа Памфіла Юркевича. Незабаром став магістром.

Викладав у Воронезькій (з 1852) та Київській (з 1855) духовних семінаріях. У 1861 році отримав місце екстраординарного професора кафедри історії розколу у своїй alma mater. Заснував і в 1860—1863 роках редагував її видання — «Руководство для сельских пастырей».

4 грудня 1864 року спеціаліст по розколу Церков Феофан Лебединцев став начальником навчальної дирекції (головним освітянином) на Холмщині, де боровся з греко-католицизмом і полонізацією,

... заботясь о возрождении русской народности, но соблюдая уважение к местному народному языку.[2]

З його ініціативи на Холмщині відкрито близько 300 народних шкіл, середніх навчальних закладів, курси для вчителів, учительську семінарію, чоловічу (5 жовтня 1865) та жіночу (в жовтні 1866) гімназії. З 1872 року — директор училищ у Радомі.

Після виходу у відставку оселився в Києві. У 1882 році разом із братом Петром (кафедральним протоієреєм Софії Київської) заснував «Киевскую Старину» — на 3000 рублів, позичених у Григорія Ґалаґана. Всесильний Ґалаґан допоміг зв'язками в найвищих ешелонах Російської імперії, і нове видання отримало державну субсидію. 9 грудня 1883 року Ґалаґан записав у своєму щоденнику:

Вирушив до графа Толстого[3] говорити про справи полтавські. А ще я казав Толстому про субсидії «Киевской Старине». Він відповідав, що грошей нема, але уповноважив переговорити з Бунге[4].

В останні роки життя Феофан Лебединцев був активним учасником київських Церковно-історичного та Археологічного товариств. Помер у день свого 60-річчя. Похований на історичному некрополі старого Києва — Щекавицькому кладовищі.

У 1859 році Теофан Лебединцев познайомився з Тарасом Шевченком (спогадом про знайомство залишився «Кобзар» з автографом). Шевченко високо оцінював праці земляка (зокрема, проповідь «Про ярмарки», надруковану за протекції Шевченка в 1861 році першим українським часописом «Основа»).

Після смерті поета Лебединцев опублікував дослідження про Тараса Шевченка, спогади, власне листування з ним.

Перша дружина Феофана Лебединцева Юлія (уроджена Барська, правнучка Івана Григоровича-Барського; похована в Холмі — збереглася нагробна плита в стіні церкви Іоана Богослова) була хрещеною матір'ю Михайла Грушевського.

Син від другого шлюбу Костянти́н Феофа́нович Лебединцев — український математик й педагог-новатор.

• Усенко П. Г. Лебединцев Феофан (Теофан) Гаврилович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 68. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Лабынцев Ю., Щавинская Л. Феофан Лебединцев — основатель «Киевской старины» (К 180‑летию со дня рождения: 1828‑2008) / Департамент культуры г. Москвы, Управ. культуры ЦАО г. Москвы, ГУК г. Москвы «Библиотека украинской литературы». — М., 2008. — 48 с. (рос.)
• Славетні Лебединцеви
• Теофан Лебединцев — історик, педагог, патріот^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Лебединцев Феофан Гаврилович [Архівовано 10 лютого 2006 у Wayback Machine.] (рос.)

• Лебединців Теофан [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 811-812. — 1000 екз.