Ламброн (фортеця)

У першій половині XI століття втрата вірменами національної державності після завоювання Візантією^[1][2], а також навали сельджуків на Вірменію^[3] призвели до масового переселення вірменів до Кілікії, де виникло нове Кілікійське царство^[4].

1073 року вірменський феодал Ошин зі своїми братами з Гандзака переселився до Кілікії, до району, де намісником був його друг Аплгаріб Арцруні (Абелгаріб Тарський). Останній подарував Ошину фортецю Ламброн (вірм. Լամբրոն) в горах Тавра^[5], яку Ошин відбив у арабів^[6] Ошин, залишаючись на службі, поклав початок відомому у тих місцях княжому роду.^[5]

Період правління царів Кілікійської Вірменії збігся з періодом хрестових походів. То були часи бурхливого розквіту торгівлі й ремесел, збудовано багато вірменських монастирів, серед них розташований поблизу Ламброна монастир Скевра, у якому наприкінці XII століття завершилось^[7] остаточне оформлення стилю кілікійського мініатюрного живопису.^[8]

Як і багато замків Вірменського царства в гірських ландшафтах, Ламброн — є скелястою фортецею. Він займає площу близько 330 на 150 метрів на верхівці пагорбу.

Замок розділений на нижню та верхню палати. Верхня палата доступна тільки через сходи, вирублені у скелях або через вузький прохід. Багато будівель у нижній палаті перетворились на руїни, але аркова зала збереглась. Деякі з приміщень опалювались за допомогою гіпокауста.

• «Unknown crusader castles» , Kristian Molin, Hambledon Continuum, 2001
• Lampron: Castle of Armenian Cilicia. By F. C. R. Robinson and P. C. Hughes. Anatolian Studies, Vol. 19, (1969), pp. 183-207. Published by: British Institute at AnkaraStable URL: [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з історії Вірменії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.