Кум (рідня)

Кум, кума́ — хрещений батько (мати) по відношенню до батьків хрещеника та хрещеної матері (батька). А також хрещені батько і мати по відношенню один до одного; або чоловік або дружина куми,кума; батько (мати) дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері^[1][2]. Якщо в хрещені батьки запрошували перших зустрічних, вони йменувалися стрічними кумами^[1].

Слово кум походить від прасл. *kumъ, утвореного від ранішої форми *kuma. Воно є праслов'янським запозиченням з балканських діалектів народної латини: від commater («хресна мати»), утвореного від приставки-прийменника com («з-») і mater («мати», спорідненого з прасл. *mati). Менш ймовірні версії, що виводять кум від прасл. *kъmotrъ («кум»), від тур. kuma («коханка», «молода дружина», «наложниця», «рабиня», «служниця»)^[3].

У минулому зв'язками кумівства зазвичай підтверджували та зміцнювали дружні стосунки, тому слово часто використовувалося в значенні друг, товариш, приятель^[1][4]. Дієслово «покуматися», «покумитися», що означає «стати кумами, хресними родичами», колись вживалося в сенсі «заприятелювати», «затоваришувати»^[5][6][5][6], приказка «кум королю і сват міністру» вживається щодо людини, що поводиться підкреслено незалежно, бундючно^[7]. У казках, байках «кум» («кумась», «кумцьо») — традиційний епітет вовка^[1], «кума» («кумася», «кумонька», «кумця») — лисиці^[2].

Явище непотизму, потурання по службі своїм друзям або родичам, також відоме як «кумі́вство»^[8].