Куліба Микола Михайлович

Народився 1960 року в селі Срібне (Радивилівський район), виростав з братом Василем та сестрою Ганною, був наймолодшим.

Став капітаном міліції. Згодом працював на різних дільницях будівництва (гіпермаркетів мережі «Епіцентр»), був бригадиром, завідувачем складів «Епіцентру» в Рівному, Луцьку.

Брав активну участь у подіях Революції Гідності, був у складі 2-ї «афганської» сотні Самооборони Майдану. На фронт пішов добровольцем ще в першому складі «Айдару»; молодший сержант, командир відділення 1-го штурмового взводу 2-ї «афганської» штурмової роти, 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар».

2014 року зазнав важкого поранення, приїхав додому — але ненадовго; видужував у медсанчастині добробату — та знову в стрій.

23 травня 2016 року під час бою поблизу села Тарамчук (Мар'їнський район) бійці «Айдару» виїхали на місце падіння ворожого безпілотника, для цього пройшли на 3 км у бік окупованого Докучаєвська, та наїхали на протитанкову міну. Внаслідок підриву загинули Микола Куліба та сержант Сергій Баула. Мамі до останнього часу не признавався — казав, що на будівництві — дізналася восени 2015-го.

Після прощання у Києві на Майдані Незалежності та в Рівному, 27 травня 2016 року похований у Срібному з військовими почестями; учні місцевої школи стрічали Миколу, стоячи на колінах. 25-26 травня 2016 року в Радивилівському районі оголошені днями жалоби. ^[1]

Без Миколи лишилися мама Антоніна Павлівна, брат із сім'єю, сестра.

• Указом Президента України № 306/2016 від 20 липня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2]

• Книга пам'яті [Архівовано 27 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Куліба Микола Михайлович («Батя»/«Дядя Коля») [Архівовано 7 грудня 2018 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.