Кубок володарів кубків УЄФА
Кубок володарів кубків УЄФА — щорічний клубний турнір, що проводився під егідою УЄФА. Розігрувався з 1960 по 1999 рік. Право участі в турнірі мали володарі кубку країн, або фіналісти (у випадку, якщо кубок країни здобувався чемпіоном). Останній розіграш відбувся у сезоні 1998/1999, після чого турнір був об'єднаний з Кубком УЄФА
 | |
| Засновано | 1960 рік |
|---|---|
| Скасовано | 1999 рік |
| Конфедерація | УЄФА (Європа) |
| Кількість команд | 32 (перший раунд) 49 (усього) |
| Поточний чемпіон |  Лаціо |
| Найбільше перемог |  Барселона (4) |
| Сайт | Офіційний сайт |
Лише п'ять команд вигравали Кубок Кубків більше одного разу: по два рази — Динамо (Київ), Мілан, Челсі та Андерлехт; та чотири рази Барселона.
Починаючи з 1973[1] року переможець Кубку володаря кубків розігрував Суперкубок УЄФА з володарем Кубку чемпіонів. Після скасування Кубку володаря кубків, Суперкубок УЄФА почав розігруватись між переможцями Ліги чемпіонів і Кубку УЄФА.
Пам'ятними для українців є 1975 і 1986 роки, оскільки тоді київське Динамо виграло турнір.
Перша офіційна назва турніру — Кубок володарів кубків Європи, перед сезоном 1994/1995 УЄФА змінило назву на Кубок володаря кубків УЄФА.
У зв'язку зі зниженням рівня учасників турніру в 90-і роки, через участь найсильніших команд у новоствореній та реформованій Лізі Чемпіонів, що мало наслідком зниження доходів учасників, УЄФА ухвалила рішення про відмову від подальших розіграшів Кубку. Останнім володарем Кубку стало римське Лаціо. Надалі Кубок Кубків був об'єднаний з Кубком УЄФА.
Формат
За всю свою 39-літню історію кубок розігрувався за олімпійською системою у два матчі. Проте, фінал проходив на нейтральному полі і складався з одного матчу. Винятком був лише перший розіграш — тоді фінал складався з двох матчів. Формат турніру був ідентичним до формату Кубку європейських чемпіонів, в якому змагалися 32 команди у 5 раундів. Турнір зазвичай проводився з вересня по травень. Щоб зберегти кількість учасників фінальної стадії, в останніх розіграшах кубку був добавлений попередній раунд, який проходив у серпні. Це було пов'язано з напливом нових країн-учасників УЄФА у 1990-их роках.
Регламентом була обмежена кількість команд з однієї країни за принципом: одна країна — одна команда. Виняток робили тільки клубу, який виграв кубок минулого року. Проте, якщо така команда вийшла до Ліги чемпіонів, то ніхто не міг зайняти її місце у турнірі. У випадках, коли клуб виграв і чемпіонат країни і кубок, він виходив у Лігу Чемпіонів, а місце у КВВ займає фіналіст національного кубку.
У сезоні 1998/1999 нідерландський клуб Геренвен брав участь у Кубку володарів кубків, проте в національному кубку дійшов лише до півфіналу. Це сталося через те, що Аякс і ПСВ отримали путівки до Ліги чемпіонів. Таким чином, Геренвен став єдиним клубом, який змагався у Кубку володарів кубків навіть не граючи у фіналі національного кубку.
Перехідний трофей Кубку вручався переможцю на один рік, команда повинна була його повернути за місяць до наступного фінального поєдинку. Натомість переможець назавжди отримував зменшену копію. Власником трофею ставала та команда, яка б завоювала його три рази підряд або 5 раз у загальній складності. За всю історію ніхто не зробив ні першого, ні другого. Після останнього розіграшу трофею, кубок назавжди віддали Барселоні, як команді, яка найбільше разів його завоювала.
Фінали Кубку володарів кубків УЄФА
Примітки
Посилання
- Статистика на RSSSF [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
 | Це незавершена стаття про футбол. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |